«Люди, які переживають навернення, внутрішню ясність, раптово відкривають також і те, що вони гарні. Раніше вони цього не бачили», — каже о.Мирослав Малінський.
— У людині є така «частина», яку неможливо формувати, а Ви кажете, що вона має бути повністю прийнята. Ідеться про темперамент. Як погодитися з реакціями, що в нас постають? Від чого почати?
— Насамперед — розпізнання. Важливо розпізнати, які риси — мої вроджені і як я діятиму природним чином. Це неймовірна допомога для кожного з нас. Варто проаналізувати, як я реагував у дитинстві, перш ніж розпочався виховний процес, бо то мої справжні реакції. Якщо я реагую одразу, то знаю, що часто варто зробити зусилля і зачекати.
— В аудіокнижці «Темпераменти» Ви кажете не зосереджуватися на тому, що зовнішнє, бо все вирішує те, що діється в серці. Що можна сказати тим, хто постійно себе жаліє?
— Це повний комфорт у проживанні власного нещастя: «Що мені робити? Я народився у такій сім’ї, такому районі, в селі глухому забитому…» Тільки сісти і плакати! Але ж це неправда. Варто ступити на шлях дискомфорту: «Зрештою, щось же з цим можна зробити!» Тоді ми опиняємося близько відкриття також і добрих сторін нашої ситуації.
— Ви заохочуєте пізнавати себе, захоплюватися своїм життям. А що робити, коли я входжу в себе, пробую знайти шлях до свого серця, а там темрява, пустка?
— Це дуже позитивне відкриття. Багато хто це переживає. Відкриття в собі пустки виявляє простір для когось іншого. Місце, в якому я можу прийняти іншу людину. Також означає тугу за кимось. Натомість коли я входжу в себе і бачу, що все в мені запаковане, запхане і там розрослося внутрішнє «я» — «я так вважаю», «я так хочу, я, я, я», — то така «яєшня» це набагато гірша ситуація. Там уже все заповнено.
— А чому відкриття внутрішньої темряви корисне?
— В мені немає джерела світла. Я не є світлом сам для себе. Є темрява, тобто є місце для світла, а воно має прийти зовні. Я потребую світла, і це гарна, природна туга за Богом. Світло в темряві світить, як зауважив св.Йоан. Люди, які переживають навернення, внутрішню ясність, раптом відкривають ще й те, що вони гарні. Раніше вони цього не бачили.
— Ви наводите захопливі приклади різноманітних типів особистості. Розпочнімо з холериків. Який ключ для їх розуміння?
— Холерик чутливий до справедливості, правди і чесності. Він прагне до добра, але його ефективність нагадує їзду танком. Для холерика треба бути однозначним і рішучим. Коротко, стисло і влучно сформулювати свою думку й вимагати від нього, щоб дослухав до кінця. Холерик потребує рішучого партнера. Як він бачить розмазню, то йде собі далі. Для когось, хто по натурі флегматик чи меланхолік, буде цікавим викликом противитися холерикові.
— Як жити з радісним сангвініком?
— Він постійно старається сподобатися. Він цікавий, барвистий і все, що сіре, намагається собою змінити. У нього величезні проблеми з систематичною працею. Якщо ми хочемо працювати з сангвініком, то найкраще заступити зусилля якоюсь формою гри. Сангвінік це обожнює. Його завжди всюди багато. Він встановлює контакт через дотик.
— А сильні сторони рефлексивного меланхоліка — це…
— Сильна емпатія, глибоке розуміння, а також великі мистецькі здібності. Це дуже вразливі особистості, зосереджені на собі. Біля них треба бути обережним і правдивим. Вони не зносять фальшу і поверхового гумору. Для меланхоліка клоун — це щось незносне, це удар по людській поведінці. Сам він дуже серйозний і трохи сумний. Здатен проникливо, математично дивитися на світ. Також меланхоліки терпеливі. Це їхня сильна сторона. Але дуже схильні ображатися.
— Як діє погідний флегматик?
— Це найкращі люди, які заради доброго життя з іншими зроблять дуже багато. «То що, йдемо в кіно? — Охоче! — А на який фільм? — На той, який ти хочеш». Прекрасний товариш, ось тільки дуже часто флегматик зробить усе, щоб тільки нічого не робити. Тому заохотити його до якоїсь діяльності складно. Флегматики — прекрасні шефи на роботі. Директорами корпорацій нині часто вибирають флегматиків, бо вони здатні так організувати працю, щоб не мусили самі нічого робити. Коли такий керівник захворіє, підприємство діє нормально. Люди охоче з ним працюють, бо вони добре мотивовані, шановані.
— Зазвичай, однак, ніхто з нас не є одним типом, ми знаходимо в собі переплетення темпераментів, нерідко взаємовиключних. Як у цьому віднайтися?
— Насамперед зрозуміти, що так воно є, і це не моя провина. Це фортель природи. За цих складних поєднань, якщо я реагуватиму як сангвінік, то мій меланхолічній частині буде незручно. Якщо я реагуватиму як меланхолік, то «мій сангвінік» нудитиметься і почуватиметься чужим. Таке відчуття, немовби в мені два в одному. От такий механізм.
— А як це в подружжі? Чи є щось таке, як «найкраще поєднання» темпераментів?
— Є така книжка — «Подружні темпераменти», її написав Єжи Ґжибовський. Організовуються також подружні зустрічі та вікенди про темпераменти. Перша справа — розпізнати свій власний темперамент і прийняти його (акцептувати). Друга — розпізнати темперамент свого чоловіка, своєї дружини, і теж його прийняти. Нема в подружжі «хороших» і «поганих» поєднань. Можна сказати, що є простіші й складніші. Важливо, щоби це розпізнати і прийняти, і навіть — позитивно використати.
Переклад CREDO за: Катажина Матуш-Бранецька, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
