Яке вчення Католицької Церкви про демократію?

Питання: Як Католицька Церква ставиться до демократії?

Відповідає Vatican News:

Вчення Католицької Церкви про демократію міститься насамперед в енцикліці «Centesimus annus». «Церква, — каже енцикліка, — цінує демократичну систему тією мірою, якою вона забезпечує участь громадян у політичному виборі, гарантує їм можливість обирати і контролювати своїх правителів або усувати їх мирним шляхом, коли це доцільно. Тому Церква не може потурати формуванню невеликих правлячих угруповань, які заради власних інтересів або ідеологічних цілей узурпують державну владу. Справжня демократія можлива тільки у правовій державі й на підставі правильного уявлення про людину. Вона вимагає умов, за яких індивідуум міг би розвиватися, отримуючи освіту та виховання в дусі істинних ідеалів, так і “суб’єктність” суспільства зростала би внаслідок створення структур участі і спільної відповідальності» (46).

Згідно з соціальним ученням Церкви, цінністю є справжня демократія, тобто така форма державного управління, за якої шанується гідність кожної людської особи, а мета і критерій ухвалюваних рішень — спільне благо. Якщо навколо цих цінностей немає згоди всього суспільства, то втрачається сам сенс демократії. Один із ризиків сучасної демократії — це етичний релятивізм, за якого заперечується існування об’єктивних критеріїв для ієрархії цінностей.

Є помилкове розуміння демократії як системи, за якої достатньо більшості голосів, щоб винести судження про допустимість того чи іншого вчинку. Як приклад, наведемо закони про легалізацію абортів. В енцикліці «Євангеліє життя» папа Йоан Павло ІІ писав: «Коли парламентська більшість робить допустимим за законом, нехай лише за деяких умов, убивство ще не народженого людського життя, то хіба воно тим самим не приймає “тиранічне” рішення щодо найслабшої і беззахисної людської істоти? Совість усього світу справедливо здригається перед злочинами проти людства, які стали гірким досвідом нашого століття. Хіба ці злочини перестали б бути злочинами, якби коїлися не за наказом позбавлених докорів сумління диктаторів, а законно, за згодою більшості?» (70).

І ще: «Насправді демократію не варто переоцінювати, перетворюючи її на замінник моральності або панацею проти аморальності», — стверджує святий папа Войтила. — Цінність демократії народжується або вмирає разом із цінностями, які вона виражає і підтримує».

В основі справжньої демократії не можуть лежати тимчасові та скороминущі судження більшості. Демократія ґрунтується на визнанні об’єктивного морального закону, вписаного в серці людини. Саме цей природний закон має бути критерієм для цивільного законодавства.

У цій же енцикліці «Євангеліє життя» Йоан Павло ІІ пояснює: «Якби в результаті трагічного приглушення колективної совісті скептицизм проставив під сумнів самі фундаментальні принципи морального закону, це похитнуло б самі основи демократичного устрою, так що він перетворився б усього лиш на механізм емпіричного регулювання різноманітних прагнень» (70). «У такому стані демократія легко стає порожнім словом», — підсумовує святий папа.

У будь-якому разі, необхідно пам’ятати, що в демократичній державі більшість створює законність, а не моральність. Часто йдеться тільки про «трагічну підробку правозаконності», констатує той же Йоан Павло ІІ, тоді як «демократичний ідеал заслуговує на цю назву лише тоді, коли визнає і захищає гідність кожної особи, — відданий у самій основі: “Чи можна говорити про гідність кожної особи, коли дозволяється вбивати найслабшу і найневиннішу з них? В ім’я якої справедливості людей піддають якнайбільш неправедній дискримінації, визнаючи одних гідними захисту, а іншим відмовляючи в цьому захисті?» (EV 20).

Згідно з соціальним ученням Церкви, державне адміністрування має бути націлене на служіння громадянам, а політичні партії покликані сприяти широкій участі йзагальному доступові до суспільної відповідальності. За допомогою партій громадяни повинні мати реальну можливість брати участь у формуванні політичних рішень. Інший інструмент для політичної участі — референдум, як пряма форма доступу до політичних рішень (пор. Компендіум соціальної доктрини Католицької церкви, 413).

Один із головних інструментів демократичної участі — це інформація. В Компендіумі соціальної доктрини Католицької Церкви йдеться про перепони щодо реалізації права на об’єктивну інформацію: це контроль над ЗМІ, зосереджений у руках кількох людей або груп. Демократичні цінності можуть зазнавати ризику, коли «труднощі, внутрішньо властиві комунікації, поглиблюються через ідеологію, через прагнення прибутку та політичного контролю, через суперництво і конфлікти між групами, через соціальні виразки» (там же, 416).

Таким чином, ставлення Католицької Церкви до демократії залежить від того, наскільки демократія відповідає переліченим умовам.