100 років тому грип-іспанка убив 50 мільйонів населення у світі. Не всі знають, що та пандемія сильно зачепила і молодого італійського капуцина в монастирі Сан Джованні Ротондо — о.Піо, і його родину.
Ми вже згадували про те, як о.Піо пожертвував себе в намірі закінчення епідемії «іспанки», і що після цих подій він отримав стигмати. Сьогодні мова піде детальніше про той час, самого отця Піо та його родину. Нещодавно вийшла друком книжка Стефано Кампанелли про життя італійського капуцина в ті часи. Стефано Кампанелла — директор радіостанції «Tele Radio Padre Pio» i телебачення «Padre Pio TV». З автором видання розмовляє Володимир Рендзьох.
— Звідки взялась ідея книжки про пандемію іспанки та Отця Піо?
— Задум зродився, коли минулого року монастир капуцинів у Сан Джованні Ротондо зачепила пандемія ковиду. Протягом останніх двох місяців 2020 року там було інфікованих 12 братів із 20, двоє капуцинів похилого віку померли через ускладнення, викликані коронавірусом. Я, чекаючи результатів, сидів на карантині. В цей період почав шукати документів, щоб довідатися, як Падре Піо пережив пандемію іспанки, що панувала в 1918-1920 роках. Знайшов так багато матеріалу, що з цього постала книжка.
— Родину о.Піо іспанка також зачепила?
— Його 29-річна сестра Феліцита померла від цього вірусу, а 4-річний племінник Пеллегріно — за три дні раніше за маму. Феліцита мешкала з чоловіком і трьома дітьми у П’єтрельчіні. Коли захворіла, її мати (отже, мати Падре Піо) подалася до дому доньки, щоб опікуватися Феліцитою, її чоловіком та дітьми. На жаль, вона теж серйозно захворіла.
— Чернець молився за свою родину?
— Я хотів нагадати важливий факт: Отець Піл склав Господу Богу обітницю, в якій зобов’язався молитися тільки за інших. Він не молився про те, що могло ощасливити його, включно зі здоров’ям та життям близьких йому людей. Він молився про зцілення від грипу багатьох людей у Сан Джованні Ротондо; натомість молитися за своїх близьких, також і за матір, просив своїх духовних дочок. Щодо матері ці молитви були вислухані, бо вона видужала.
— А сам о.Піо хворів на іспанку?
— Так. Перші симптоми він відчув на початку вересня 1918р. Почувся ліпше близько 20 вересня і здавалося, що одужав. Того дня вранці він відслужив Святу Месу, яка передувала отриманню постійних стигматів. На жаль, за кілька днів хвороба повернулася і тягнулась аж до середини грудня. Він мав дуже високу гарячку — страждав на запалення легень і бронхів, викликане вірусом. Але смерті найближчих членів родини були для нього причиною ще більших страждань.
— Де стигматик перебував під час хвороби?
— У монастирі в Сан Джованні Ротондо, але щоб не заразити інших братів та семінаристів (тоді монастир був також семінарійним осередком капуцинів), перебрався до однієї з двох гостьових кімнат (foresteria). Одна з його духовних дочок приносила йому їжу і подавала її крізь маленьке віконечко.
— Що ми знаємо про життя о.Піо в цей період?
— Під час пандемії він багато молився за інших. За цієї нагоди виявляв велику силу свого заступництва. Згадаю хоч би один епізод. В його духовної доньки була вагітна сестра, яка захворіла на іспанку. Був ризик, що як мати, так і ненароджене дитя помруть, і здавалося, що нічого зробити не вдасться. Жінка побігла до о.Піо, щоб попросити його про молитву за сестру, яка помирала. А він їй відказав: «Навіть якщо побачиш, що вона помирає, то мусиш вірити, що видужає». І справді, та жінка видужала і народила гарненьку дівчинку.
— Чому Ви дали своїй книжці підзаголовок «Учень Божої Матері Скорботної»?
— Я хотів уникнути ситуації, в якій книжка залишилась би виключно списком шерегу історичних фактів, навіть якщо надзвичайно промовистих. Подумав про найкращий спосіб пояснити духовне послання, що випливає з того, як о.Піо зіткнувся зі своїм додатковим стражданням, викликаним епідемією іспанки. Це прийняття волі Божої і альтруїзм, який є вираженням істинної любові. Це підстава, яка характеризувала поведінку Діви Марії, зокрема коли Вона була свідком страстей і смерті Сина. Невипадково о.Піо сказав: «Під хрестом вчишся любити». Він вчився від Божої Матері Скорботної. Як Її учень, даючи приклад, став, своєю чергою, вчителем усіх, хто хоче бути Її справжніми шанувальниками та учнями.
фінансово.
Щиро дякуємо!
