Інтерв’ю

Чи буде дійсним римо-католицький шлюб для охрещених православних?

30 Квітня 2021, 17:50 3609

Уривок з інтерв’ю з єпископом-помічником Київсько-Житомирської дієцезії Олександром Язловецьким, яке відбулося в прямому ефірі CREDO.

Повністю розмову дивіться тут.

 

 

— Чи можна вважати дійсним шлюб, якщо священник не зорієнтував брати дозвіл в УГКЦ? Чи взагалі  потрібно його брати? Двоє людей, охрещених у Православній Церкві, ходять до Римо-Католицької Церкви, взяли шлюб у Римо-Католицькій Церкві. Вони не знали, що їм потрібно брати дозвіл в УГКЦ. Чи дійсний їхній шлюб?

— Таке питання виникає, якщо двоє людей. Священнику — чи римо-католицькому, чи греко-католицькому, чи будь-якого іншого католицького обряду — вистачить, що один із наречених належить до його Церкви. Тут питань не має. Якщо є один римо-католик або одна римо-католичка — він має юрисдикцію, має повноваження уділити їм шлюб.  Натомість коли двоє не належать, то тоді священнику, якщо вони греко-католики, потрібно взяти делегацію від настоятеля греко-католицької парафії, до якої вони територіально належать.

— А якщо цього не було зроблено?

— Якщо цього не було зроблено, шлюб вважається недійсним тому, що священник не мав юрисдикції.

— Але якщо люди не знали? Що тоді — брати шлюб ще раз?

— Люди можуть не знати, але священник повинен це знати. Він для того сім років навчався в семінарії. Тим людям, які поставили це запитання, можу сказати, що є багато юридичних нюансів, про які знають лише священники, тому, можливо не все так трагічно. Наприклад: обоє — греко-католики, тому що обоє підписали визнання віри. Були охрещені в Православній Церкві, але підписали визнання віри, яке дав римо-католицький священник. Але священник повинен знати і про такий юридичний нюанс, як намір батьків, який враховується. Може, він з ними про це говорив і зрозумів це з розмови, а наречений чи наречена цього не зрозуміли. Тобто навіть намір батьків дуже важливий. Якщо батьки занесли колись дитину хрестити до православного храму виключно тому, що в окрузі не було римо-католицького священника, і вони б хотіли, щоб дитина була римо-католиком і стверджують, що напевно хрестили б дитину в Римо-Католицькій Церкві, то ця дитина вважається римо-католиком.

— Якщо батьки були римо-католики…

— Тобто священник зрозумів: я компетенцію маю — і уділив шлюб. А потім хтось буде казати: о, наш шлюб недійсний. Почекайте, не спішіть!

— А ще є такі випадки, наприклад: батьки римо-католики, а свекруха просила охрестити в Православній Церкві. Тоді ця дитина вважається римо-католиком?

— А тітка просила в протестантській, і так далі… Батьки, або хресні батьки, повинні чітко заявити: «Ми б охоче охрестили в Римо-Католицькій Церкві, але католицького священника фізично не було. До якогось часу не було можливості, тому понесли в православну парафію». Але якщо свідомо вирішать — коли є вибір, — то, звісно, ця дитина охрещена в Православній Церкві. Тут сумнівів немає: відштовхуємся від свідоцтва про хрещення з Православної Церкви. Але я би закликав священників, як одних, так і других, із будь-якої Церкви, пам’ятати, що це досить серйозна справа. Зрештою, це канонічна форма уділення шлюбу: повинен бути компетентний священник. Хтось може сказати: «Я так не вважаю». Іноді чую таке від священників. «Мене такі правила не влаштовують». Мене, можливо, теж не влаштовують, а Церква сказала ТАК, і мене зобов’язує послух цим правилам.  Тому що потім, якщо це подружжя — дай Боже, щоб вони жили довго і щасливо, — але, якщо вони переживуть якусь кризу і розійдуться, звернуться до церковного суду, і суддя візьме їхні протоколи приготування до шлюбу, то побачить: «Це був такий-то священник із такої-то римо-католицької парафії, а вони обоє були греко-католики». І тоді що виходить? Виходить, що священник не мав юрисдикції і цей шлюб недійсний. Суддя навіть не буде розглядати цю справу, а ще й повідомить єпископа, що шлюб недійсний. І єпископ декретом ствердить, що шлюб недійсний на підставі відсутності канонічної форми уділення шлюбу. І такий священник отримає, щонайменше, канонічну догану.

— А якщо люди хочуть і далі жити разом, що їм робити? Ще раз шлюб брати? Не маю на увазі конкретно цей випадок — інші люди. Подивилися ефір: «Ой, у нас шлюб не дійсний! Що нам робити!?»

— Я би, знову ж таки, не поспішав панікувати. Довіртеся тому священникові, хто уділяв вам шлюб. Він за церковною освітою набагато компетентніший, ніж ті наречені, які тепер намагаються щось зрозуміти і думають, що щось там недійсне. Не спішіть. Це по-перше. По-друге: потрібно зважати на те, що канонічна форма — канонічна форма, це церковне право, — почалася з Триденту і не відразу прийнялася в Церкві. В деяких країнах її дотримувалися, в деяких не чули, що є канонічна форма, — і ніхто не поспішав стверджувати, що ті шлюби там недійсні. Кожна Церква поволі-поволі її впроваджувала. І також ці питання  щодо юрисдикції священника за комуністичних часів, коли вся церковна структура, як римо-католицька так і греко-католицька, була зруйнована. Священники просто спасали душі. На той час давалися спеціальні повноваження, юрисдикції, і вони пам’ятають про такі повноваження, які отримували десь з Апостольської нунціатури, з Ватикану, що вони мають право уділяти… Питання про те, які правила тоді існували. Тепер вони чітко сформувались. І зараз дуже недоречно — і, може, гріховно, юридично неправильно, — коли священник ігнорує ці правила. Коли він чітко знає те, чого його навчали в семінарії. А за часів після комунізму ще був хаос… Краще дивитися вперед, ніж дивитися назад. Тому облишмо ті справи тим часам, а дивімося вперед, дотримуючись цих правил.

А якщо вже це відбулося недавно, священник проігнорував чи не знав, і наречені, порозмовлявши з ним, це дізналися: в церковному праві є механізми санації шлюбу. Священник, або сім’я через священника, звертається до компетентного єпископа, пояснює ситуацію, і єпископ своїм декретом санує цей шлюб.

— Компетентний єпископ — це ординарій?

— Ординарій, до чиєї Церкви вони територіально належать. Він єпископським декретом санує шлюб — визнає його дійсним. І він його може санувати з моменту уділення.

— Це якби оздоровлення, зцілення «заднім числом»?

— Так, оздоровлення заднім числом. Отже, все можна врегулювати, якщо хотіти. Наше церковне право — воно продумане, воно мудре. Завжди є вихід. Мало в нас є таких «правних дірок» — це коли є ситуація, а немає права і невідомо, як поводитися. В Католицькій Церкві все гарно врегульовано.

 

Дивіться також інші уривки з розмови:

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

pb.ua: 4731 1856 1920 9130

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: