21 листопада 2022 року Папа Франциск призначив префектом Дикастерії для Східних Церков архієпископа Клаудіо Ґуджеротті, дотеперішнього Апостольського Нунція у Великій Британії та колишнього Нунція в Україні.
Призначення Ґуджеротті, що вільно розмовляє російською та вірменською мовами і служив у Конгрегації Східних Церков до того, як розпочав кар’єру «посла Папи», стало дещо несподіваним — з урахуванням чуток, нібито 79-річний кардинал Леонардо Сандрі, що очолює Дикастерію з 2007 року, залишатиметься на посаді до 80 років.
Як пише аналітик-ватиканіст Андреа Ґальярдуччі для CNA, кандидатура Ґуджеротті на цю посаду вважалася можливою, але малоймовірною: частково через його успішну дипломатичну кар’єру — як пояснював він сам, його направили в Лондон для продовження діалогу між англіканами й католиками; частково — через його знання російської мови, що робило його в очах багатьох занадто близьким до росії, а отже — неприйнятним кандидатом для таких часів.
Але такий підхід ризикує бути поверховим. Ґуджеротті — експерт із питань України, адже він був Нунцієм у Києві з 2015 по 2020 рік. Але він також і експерт з питань росії та того, як функціонує російська політика. Коли він, як Нунцій, говорив про війну на Донбасі задовго до повномасштабного російського вторгнення, він говорив словами, які чітко відображали дипломатичну лінію Папи Франциска.
Зрештою, є три причини, чому архієпископ Ґуджеротті був призначений префектом Дикастерії:
1) його досвід і знання не лише східних Церков, а й пострадянських політиків;
2) його дипломатична доктрина;
3) роль, яку може зіграти Дикастерія для Східних Церков.
Досвід
Архієпископ Ґуджеротті прибув до Рима, щоб служити у Конгрегації Східних Церков після трьох років вивчення східного богослов’я та літургії в Інституті екуменічних студій у Вероні. Він залишався у Дикастерії до 2001 року, після чого Папа Йоан Павло ІІ призначив його Нунцієм для Грузії, Вірменії й Азербайджану — і він обіймав цю посаду до 2011 року. Він був у Тбілісі під час російсько-грузинської війни 2008 року і мав змогу вивчити російський спосіб дій.
У 2011 році Папа Бенедикт XVI призначив його Нунцієм для Білорусі. Там він зміг відвідати політв’язнів, домовившись про це безпосередньо з лукашенком. Ця довіра до білоруського президента стала в нагоді наприкінці 2020 року, коли Папа Франциск відправив його на перемовини з лукашенком, щоб домовитися про повернення мінського архієпископа Тадеуша Кондрусевича, якому забороняли повертатися на батьківщину з-за кордону.
З 2015 по 2020 рік Ґуджеротті служив Нунцієм в Україні. Він побував у зоні воєнного конфлікту і навіть відсвяткував Великдень на Донбасі. Крім того, він був одним із координаторів ініціативи «Папа для України». Але водночас він постійно закликав до російсько-українського примирення, яке виходить за межі політики та політичних потреб.
Його здатність розуміти конкуруючі перспективи також пояснюється блискучим знанням російської мови, що зробило його кандидатом на посаду префекта Дикастерії для Східних Церков.
Позиція щодо війни в Україні
Щоб зрозуміти дипломатичну доктрину архієпископа Ґуджеротті, потрібно перечитати його заяви під час війни на Донбасі.
У грудні 2019 року Паризький саміт зібрав у столиці Франції президента росії владіміра путіна та президента України Володимира Зеленського, а також прем’єр-міністра Франції Еммануеля Макрона і тодішнього прем’єр-міністра Німеччини Анґелу Меркель. Коментуючи результати цієї зустрічі, Ґуджеротті наголосив, що «Україна на конфліктних територіях на Донбасі має пережити справжній досвід примирення; іншого виходу немає. Ситуація буферизується, але кладовище під відкритим небом залишається».
Вже тоді він, як Нунцій, назвав конфлікт «ситуацією вічної нестабільності» де «триває бомбардування». Ґуджеротті зазначив, як це впливає на дітей, і як важко було знайти ліки, їжу та можливість обігріву. Одним словом, він засудив хиткість ситуації як таку.
Ґуджеротті також просив Європу менше відволікатися, хоча би й через «моральні зобов’язання», які вона мала, враховуючи, що Україна обрала європейські цінності: «Вибір, який коштує багато людських життів і має дуже високу економічну ціну». Європа була залучена, сказав Нунцій, бо у ній тривав конфлікт, який поставив під загрозу її кордони. Але перш за все тому, що — «і це треба сказати», — додав він, — на Донбасі воювали також деякі західні найманці: італійці, німці, французи, американці.
Італійський прелат також зазначив, що «трагедією цього конфлікту є загальне забуття». «Якщо Європа думає вирішувати свої проблеми, дивлячись лише на свої внутрішні справи, вона не тільки не зможе їх вирішити, але й буде розчавлена зовнішнім тиском, — сказав він у 2018 році. — Біля воріт Європи точиться конфлікт, але Європа надто зайнята національними проблемами та труднощами співіснування, щоби помітити це. Якщо не відновити міжнародну солідарність як засіб відновлення мінімуму загального права, гарантування мінімуму правосуддя і справедливості, ми не тільки не врятуємося самі, але й дозволимо іншим людям загинути, а у майбутньому будемо каятися за те, що не бачили».
Разом із цим, Ґуджеротті висловив певну стурбованість спільною декларацією Папи Франциска та патріарха кіріла, підписаною у Гавані 12 лютого 2016 року. Хоча Папа визначив її як «пастирську», критики прочитали цю заяву як упереджену до російської позиції.
Роль Дикастерії для Східних Церков
Обравши кандидатуру Ґуджеротті, Папа Франциск, ймовірно, прагнув інформування про роботу Дикастерії Східних Церков з огляду на ініціативи, що стосуються війни в Україні. Призначення, що стало несподіванкою, було додане до бюлетеня і оголошене особисто Папою під час міждикастеріальної зустрічі 21 листопада. Це призначення виглядає як один із раптових виборів Папи, що застав інших зненацька. Але такий вибір означає, що Папа вже мав план.
По-перше, Папа Франциск хотів, щоби Дикастерію очолював дипломат, аби вона залишалася активною на дипломатичному рівні. З цієї точки зору Папа хотів дати сигнал росії, що він призначає відомого там Нунція, який не вважався ворожим. Слід також пам’ятати, що Дикастерія для Східних Церков — це Дикастерія й для УГКЦ.
Зрештою, Папі потрібен був дипломат, який би підтримував його лінію нейтралітету, але водночас виявляв симпатію та розуміння до України.
Залишається побачити, як усе це набуде форми та вплине на дипломатичну роль Святого Престолу у поточній війні.
Як відомо, Папа Франциск постійно пропонував посередництво Ватикану. Архієпископ Ґуджеротті, як можливий ключовий співрозмовник з росіянами, може взяти на себе це завдання, адже раніше він уже зустрічався і з сєрґєєм лавровим, і з владіміром путіним.
5 березня 2022 року Ґуджеротті був присутній на проукраїнській демонстрації на Трафальгарській площі у Лондоні, де сказав: «Сьогодні ми всі — українці». Його слова можуть відображати почуття Папи Франциска, який санкціонував присутність свого посла на заході.
Отже, Ґуджеротті вже зіграв роль голосу Папи. Ймовірно, його знову попросять зробити це.
фінансово.
Щиро дякуємо!
