Як Папа Франциск переносить ізоляцію від вірних під час пандемії? Про що він приватно молиться? Чого боїться?
Ці та інші запитання поставив британський письменник і журналіст Остін Айвері в інтерв’ю, яке відбулося на відстані. А Папа щиро на них відповів.
Редакція британського «The Tablet», який опублікував це інтерв’ю, переслала Святішому Отцю запитання електронною поштою, а він надіслав голосовий запис відповідей. Інтерв’ю проводилося іспанською.
Запитання про те, як Папа переживає духовну ізоляцію, пролунало вже на початку розмови.
Як я живу цим духовно? Більше молюся, бо відчуваю, що мушу. І думаю про людей. Те, що мене хвилює, — це люди. Думка про людей помазує мене, робить мене кращим, відволікає від турботи про себе. Бо, звісно, я маю свою частку егоїзму. Але займаюся ним по вівторках, коли приходить мій сповідник.
Зараз я думаю про свої обов’язки і про те, що буде потім. Як виглядатиме моє служіння як єпископа Рима, як голови Церкви, коли це закінчиться? Вже почали проявлятися трагічні й болісні наслідки, тому ми повинні зараз про це думати. Ватиканський Дикастерій сприяння інтегральному розвитку людини працює над цим і зустрічається зі мною.
Моя головна турбота, принаймні та, що приходить через молитву, — це те, як бути ближче до Божого люду. Звідси пряма трансляція Меси вранці о сьомій (я відправляю її щоранку), за якою стежить багато людей і цінують її, а також подія 27 березня на площі святого Петра. Звідси теж активізація діяльності папських благодійних організацій щодо опіки над хворими і голодними. Я також живу тепер у великий невизначеності. Настав час для вигадки, для творчості.
У другому питанні Остін Айвері запитав Папу, як, на його думку, підчас пандемії мають діяти священники? Він згадав у зв’язку з цим одну з улюблених книжок Франциска — «Наречені», авторства італійського письменника ХІХ ст. Алессандро Манцоні. Дія роману відбувається в XVIIст. у Мілані під час епідемії (як і в нас зараз). У ньому показана різна поведінка священників: боягузливого кустоша, святого кардинала і відданих праці в польовому лазареті капуцинів. Папа насамперед каже про те, що люди під час епідемії хочуть відчувати турботу свого священника, він не може боятися зараження.
Люд Божий потребує, щоб його священник був біля нього, близько, а не захищався над міру. Люд Божий потребує жертовності своїх пастирів, як капуцини в тому романі, які залишалися з людьми. Креативність християнина має проявлятися в тому, щоб відкривати нові горизонти, відкривати вікна, відкривати трансцендентність до Бога й людей та створювати нові способи перебування вдома. Нелегко бути замкненим у чотирьох стінах. Пригадався мені вірш з «Енеїди» серед лиха: «порада не здаватися, а врятувати себе до кращих часів, бо в ті часи пам’ять про те, що сталося, допоможе нам». Дбайте про себе, щоб могло настати майбутнє. І пам’ять про те, що сталося, буде вам на користь. Дбайте про «сьогодні» з огляду на «завтра».
Остін Айвері запитав Франциска, як він вважає: чи може ця криза привести до екологічного навернення, щоб економіки різних країн стали людянішими.
Папа відповів:
Кожна криза несе як небезпеку, так і можливість: можливість вийти з небезпеки. Я вважаю, що сьогодні ми маємо вповільнити темпи виробництва і споживання (Laudato Si, 191) і навчитися розуміти і споглядати світ природи… Ми втратили споглядальний вимір; ми повинні повернути його в цей час… Ми маємо заново консолідуватися з нашим справжнім оточенням. Це нагода для навернення. Кажучи про споглядання, хочу зупинитися на одному моменті. Настав час побачити бідних. Ісус справді каже, що ми завжди матимемо убогих. Вони становлять реальність, яку неможливо заперечити. Але бідні не показуються, бо бідність ганебна. Нещодавно в Римі, під час карантину, поліцейський сказав одному чоловікові: «Ти не можеш бути на вулиці, йди додому». А у відповідь почув: «Я не маю дому. Живу на вулиці». Маємо відкрити для себе величезну кількість людей на узбіччі… А ми їх не бачимо, бо бідність ганебна. Вони тут, але ми їх не бачимо: вони стали частиною пейзажу, стали речами. Ми часто ставимося до бідних, як до врятованих тварин.
Також Папа сказав:
Є іспанське прислів’я: «Бог прощає завжди, ми прощаємо іноді, а природа не прощає ніколи». Ми не реагували на часткові катастрофи. Хто зараз говорить про пожежі в Австралії чи пам’ятає, що 18 місяців тому човен міг перетнути Північний полюс, тому що всі льодовики розтанули? Хто зараз говорить про повені?
На його думку, спалах коронавірусу SARS Cov2 стався через безвідповідальне ставлення людей до природи.
Я не знаю, чи було це помстою природи, але це, безумовно, є відповіддю природи, — заявив він.
Святіший Отець також висловив стурбованість популістськими заявами деяких політиків, які, за його визначенням, нагадують промови Гітлера в 1933 році.
Мене турбує лицемірство деяких політичних діячів, які говорять про те, що можуть зіткнутися з кризою, про проблему голоду в світі, але водночас виробляють зброю», — наголосив Франциск.
Повністю інтерв’ю з Папою Франциском можна прочитати англійською на сторінці «The Tablet»
фінансово.
Щиро дякуємо!
