Навіщо на сповіді священик?
Якщо ми хочемо висповідатися — мусимо звіритися іншій людині, часто навіть незнайомій. Навіщо така вимога? Чому ми повинні звинувачувати себе у гріхах, які аж дуже добре знаємо, перед кимось, хто, власне, нічого про нас не знає? Буває, ми відчуваємо дисонанс між словами священика — надмірно суворого й вимогливого, в нашому розумінні, або ж навпаки, надто ліберального з нами, які, зі свого боку, сповідаючись, намагаємося якось допасуватися, підлаштувати визнання наших провин до цієї людини. Що ми маємо відповісти, якщо він, наприклад, каже, що якийсь визнаний нами гріх — дуже важливий, тоді...