Свідчення

Чим стає «цікава теорія», коли її втілюють. Трагедія з гендером у Вінніпегу

14 Грудня 2017, 09:30 2465

Те, що мало бути простою хірургічною маніпуляцією, перетворилось на трагедію.

Внаслідок лікарської помилки статевий орган дворічного Брюса був спалений. Так почалася його біда.

 

Двоє близнят і болісне майбутнє

22 серпня 1965 року в сім’ї Реймерів запанувала велика радість — народились однояйцеві близнюки Брюс і Браян, двоє гарних і однаковісіньких хлопчиків. Як усі малюки, що приходять на цей світ, вони виглядали невинно, нічого не відаючи про випробування, радощі й труднощі цього життя. Ніхто в той момент і подумати не міг, яке жорстоке і болюче майбутнє чекає на цих малюків, народжених у канадському Вінніпегу.

Життя двох братів зруйнувала гротескна лікарська помилка, яка може з’явитися хіба у найчорнішому професійному гуморі або в ході жахливої операції, проведеної божевільним лікарем задля втілення своїх псевдонаукових марень… Цим лікарем став новозеландський психолог і сексолог Джон Вільям Моні.

 

Трагічна помилка

Десь на сьомому місяці після народження у близнюків діагностували фімоз. Цю проблему мала вирішити невеличка і проста операція. Однак те, що мало стати звичайним обрізанням, перетворилося на трагедію після того, як внаслідок медичної помилки або ж поганого функціонування каутера статевий орган Брюса незворотно обгорів. Пеніс малого хлопчика був назавжди позбавлений функціональності, а для Брюса почалася його особиста болісна Голгофа.

 

Пошуки виходу

Батьки Брюса у розпачі шукали допомоги і наткнулися на творця «ґендерної теорії» доктора Джона Вільяма Моні (англійською його прізвище пишеться аналогічно до слова «гроші»). В лютому 1967 року побачили його по телевізору. Психолог поводився як зірка, представляв себе як піонера у галузі зміни статі та одного з перших, хто визначив відмінність між «культурною статтю» і «біологічною статтю». Доктор Моні стверджував, представляючи свої ствердження як науково точні, що культура і виховання можуть залишити на особистості інакший відбиток, ніж це запланувала природа.

Іншими словами: попри те, що природа визначає так звану біологічну стать, сам зацікавлений може визначити свою стать культурну, яку може «творити», абстрагуючись від генетичного багажу своєї сексуальності, через хірургічні втручання, гормональну терапію і, насамперед, соціокультурне перевиховання, яке «консолідує» вибрану стать.

Моні спершу займався людьми двох статей, а потім випробовував свої теорії, реалізуючи операції з хірургічної зміни статі. Він став фахівцем номер один у царині «статевої реконфігурації» та відкрив першу на світі клініку, що спеціалізувалася на таких втручаннях.

 

Більше не Брюс, тільки Бренда

Вражені перспективами майбутнього Брюса та перебуваючи під впливом упевненості в собі, з якою доктор Моні представляв свою теорію, батьки скаліченої дитини вирішили знайти цього лікаря і ввірити його «досвіду» долю своїх близнюків.

Потреба знайти допомогу, яка переповнювала серця батьків, Рона і Дженет, збіглася з потребою нового досвіду і професійної самореалізації доктора Моні, який не оминув такої прекрасної нагоди, аби втілити у життя свої теорії, використовуючи для цього бідного Брюса.

Моні запропонував «реконфігурацію статі» і розпочав «працю» над дитиною (дворічною!). Насамперед змінив ім’я з Брюса на Бренду. Потім розпочав курс гормональної корекції. Зрештою, примусив Брюса/Бренду поводитися як дівчинка: дівчачий одяг, іграшки і поведінка.

В липні 1967 року Брюса прооперували — доктор Моні хірургічно створив у хлопця примітивну вагіну. Таким чином тіло дворічного хлопчина було перемінене у жіноче.

Лікар також вирішив, що раз на рік зустрічатиметься з близнюками, аби відслідковувати хід свого експерименту. Через багато років пізніше Брюс сам це оцінив так: «Це було якесь прання мізків» («Bruce, Brenda e David», італійське видання 2014 року)

 

Світ у захваті — і драма в самотності

1972 року в книжці під назвою «Man & Woman, Boy & Girl» доктор Моні з гордістю і почуттям тріумфу представив результати своїх експериментів на людях. Йому вдалося «успішно» створити жіночу особистість у дитині, народженій як представник чоловічої статі. Таким чином Моні отримав «остаточний» доказ того, що «особа не народжується чоловіком чи жінкою, а стає».

Його дослідження та експерименти привертали увагу й аплодисменти цілого наукового світу і неспеціалізованої преси: світ дивувався «сенсаційним відкриттям» доктора Моні. Численні «прогресивні кола», такі як феміністичні рухи та гомосексуальні середовища, повірили, що знайдено наукове підґрунтя для їхньої «боротьби за звільнення від традиційної схеми чоловіка й жінки», визначеної природою.

Однак за цим позірним успіхом крилася драма, яку переживав Брюс-Бренда, заперечуючи «досягнення», проголошувані доктором Моні. Бренда поводилася як хлопчик. Почувалася погано в дівчачому одязі. Хотіла гратися іграшками брата. Мала хлоп’ячий голос. Малу нужду справляла стоячи. Із плином років відчувала, що вона інша, що в «ній» є щось дивне, що існує щось, про що їй не сказали. Її брат Браян, говорячи про Бренду, стверджував: «Коли я кажу, що у Бренді не було нічого жіночого, то я хочу сказати буквально це: нічого».

Ситуація загострилася і вийшла на яв. Нічим не допомогли поради доктора Моні — стан Брюса-Бренди дедалі погіршувався. Зустрічі доктора Моні і його малого пацієнта ставали дедалі більше інвазійними: лікар використовував відверто сексуалізовану мову, послуговувався порнографічними картинками та фільмами, ба навіть симулював сексуальні стосунки (!). Близнята мали роздягатися, щоби порівнювати свої тіла. Лікар порадив батькам відвідини психіатра і діагностував у Бренди депресію; він казав, що Бренда має бісексуальні схильності, якщо відчуває потяг до жінок. Моні порадив батькам близнюків практикувати нудизм удома і в клубах нудистів.

Коли Брюсу-Бренді було 12 років, Моні розпочав справжнє гормональне бомбардування дитини, аби сформувати в ній жіночі риси, однак хлопчик не тільки відкидав медикаменти, але й почав шалено об’їдатися, аби приховати форми стегон і грудей, які почали формуватися. 1978 року, після того як Моні організував зустріч Бренди із транссексуалом-підлітком, який страждав від панічних атак і мав самогубчі схильності, Брюс-Бренда вирішив закінчити медичну сесію, і погрозив, що накладе на себе руки, якщо його примушуватимуть надалі зустрічатися з Моні.

 

«Хочу знову бути чоловіком»

Зрештою батьки Брюса-Бренди відкрили йому таємницю, яку довго приховували. Коли хлопчик дізнався правду про свою історію, він вирішив повернутися до того, яким його сформувала природа: постановив знову стати хлопцем.

Численні операції реконструювали його статеві органи та ліквідували груди. Він заново змінив ім’я: 1980 року розпочав нове життя як Девід.

Девід одружився і разом зі своєю жінкою всиновив дітей. Однак ціле життя боровся з внутрішніми конфліктами та жорстокими ранами, яких йому завдало сумне дитинство.

 

Трагедія близнюків із Вінніпега

5 травня 2004 року Девід наклав на себе руки — застрелився, коли був за кермом автомобіля.

Спусковим механізмом для цієї трагедії стала раптова смерть брата, Браяна, якого навесні 2002 року знайшли мертвим у його помешканні, після того як він ужив смертельну суміш антидепресантів і алкоголю. Депресія довела Браяна до втрати праці, сепарації з дружиною та алкоголізму.

Трагедією завершилося життя близнюків із Вінніпега, використаних, немов піддослідні кролики, у жахітливих експериментах «лікаря» Моні задля його соціополітичної баталії. Невинні жертви ідеології, яка сьогодні повертається у вигляді моди і промована як взірець — політиками, вчителями і вченими.

 

Незручна книжка

Завдяки зусиллям канадського журналіста Джона Колапінто правдива історія близнюків Реймерів, позбавлена ідеологічних перебріхувань, була вперше опублікована 1998 року в статті, що вийшла в журналі «Rolling Stones», через 30 років від початку трагедії.

Стаття викликала обурення в усьому світі, бо ж він розповідав історію, відмінну від «офіційної» версії доктора Моні. Однак уже раніше доктор Мільтон Даймонд вказав на поразку експерименту, проведеного на Брюсі, у фаховій статті в часописі «Archives of Pediatrics and Adolescent Medicine».

Усі подробиці історії Брюса Реймера були заново описані та представлені широкому загалові завдяки публікації 2000 року книжки Джона Колапінто «As Nature Made Him» («Так, як природа його створила»). Книжка стала головним аргументом у дебатах щодо ідеології ґендер, яку посилено нав’язують нашим часам.

Переклад CREDO за: Aleteia

 

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

4149 4978 3481 8017

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: