Сьогоднішній співрозмовник ''КВ'' – о. Ростислав ПЕНДЮК зі Львова. Нещодавно о. Ростислав розпочав на своїй сторінці у Фейсбуці публічну дискусію про те, навіщо нам неділя. І визначив нібито очевидні пріоритети: для Бога, для сім’ї та для відпочинку. Натомість зав’язався доволі гострий обмін думками, де відпочинкові ''дісталося'' більше за всіх: ну як можна відпочивати, коли навколо таке робиться, грошей немає, і взагалі?
Конфліктних реплік у згаданій дискусії було небагато: одруженого греко-католицького священика, який одночасно служить у парафії, виховує трьох дітей, опікується сімейним душпастирством та очолює молодіжну комісію, таки важко звинуватити у ''відірваності від життя'', що її, буває, миряни закидають (свідомо чи ні, але тенденція є) неодруженим пастирям або чернецтву, рідко усвідомлюючи, з якою важкою працею насправді поєднане служіння священика.
Та все ж розмова дуже швидко виявила незрілість деяких суджень. Траплялося й таке: мовляв, тому ці священики й вимагають у неділю не працювати, що вони всі – грошолюби і на нас наживаються, коли ми приходимо до церкви. Були аргументи, що ''ми не можемо собі дозволити відпочивати'' тощо. Одним словом, працювати нам до скону й лише нарікати, міркували песимісти… Чи все-таки ні? І який-такий сенс прихований у відпочинку, якщо його обов’язок навіть закладений у Декалог? Про це ми й поговоримо з о. Ростиславом.
Отче, почнімо з того, навіщо нам узагалі відпочивати.
Одна з цілей відпочинку – добре працювати надалі. Українці, схоже, про це забули. Ми ніби не розуміємо, що ефективна та якісна праця бере своє джерело у хорошому відпочинку. Людська фізіологія, психологія, емоційна сфера – усе це прямо вказує на потребу періодично відпочивати.
З іншого боку, відпочинок – це просто частина нашого життя. Вихідні та відпустки мають усі (окрім, можливо, осіб у якійсь крайній скруті); питання тільки, на що ми їх витрачаємо. Адже як відпочивати, так і працювати можна мало, але якісно, – а можна довго і без сенсу.
Кінець кінцем, відпочивати, принаймні в неділю, ми маємо просто з огляду на те, що такими нас створив Всевишній. Саме тому відпочинок належить до Божих заповідей для людини.
Як це – добре відпочивати?
Одного правила немає. Але для багатьох людей відпочинок – це перш за все зміна форми діяльності та способу життя. Наприклад, офісний працівник може відпочити, навіть просто копаючи картоплю. Натомість люди фізичної праці, навпаки, потребують пасивного відпочинку, хоча не факт, що оберуть для нього правильну форму (приміром, я сумніваюся, що безкінечне вдивляння в телевізор – це справжній відпочинок).
Друга річ: ця зміна діяльності має приносити задоволення й радість. Навіть якщо заняття втомлює, але вже ж захоплює, це і є відпочинок.
По-третє, відпочинок має бути пов’язаний із Богом. Ми знаємо, що наша праця має бути угодна Богу (сумлінна праця, виконувана з любов’ю, навіть може бути своєрідною діяльною молитвою), однак це стосується і часу відпочинку. Це час для себе, для тиші та для спілкування з Богом. Не факт, що у храмі; але це час для Бога. Львівський єпископ Венедикт Алексійчук радить усім знайти 15 хвилин для тиші, і ця його думка мені дуже подобається. Це не мусить бути ''оформлена'' молитва – достатньо просто щодня побути 15 хв. у Божій присутності, ''посидіти'' з Ним. Вимкнути все і просто лишитися вдвох із Богом.
А як щодо спільного, зокрема сімейного відпочинку? Часто можна зауважити, що невміння відпочивати й бути разом протягом року перетворює ніби довгоочікуваний літній час на суцільний конфлікт для родини, а навіть на алкогольний кошмар…
Це дуже велика й непроста тема, але спробую коротко. Перший момент – питання комунікації, тобто спілкування. Ми часто не вміємо спілкуватися між собою, просто автоматично живемо разом та виконуємо вдома певний рутинний набір дій. Спілкування замінюємо телебаченням або Інтернетом. Єдиним спільним рішенням за день може бути вибір фільму або передачі, а все інше відбувається ніби саме собою. Усі (чоловік, дружина, діти) живуть у своїх світах, які майже не перетинаються.
І ось ми нарешті разом. Раптом виявляється, що бути разом ми фактично ''приречені'', іншого виходу немає. Потрібно щось спільно робити, приймати бодай банальні побутові рішення – але як, якщо ми навіть спілкуватися, розмовляти між собою розучилися?..
Друга проблема – стереотипи щодо відпочинку. Усі їдуть на море, правда? Хоч на три дні, на тиждень… А насправді, щоби відпочити на морі, потрібно три тижні. Це підтвердить будь-який лікар. Відпочинок має бути дорогим, чи не так? Звісно, щоби хоч похвалитися кількістю готельних зірочок перед колегами. А ще обов’язково відпочивати в компанії пляшки. І ще існує чимало різних дурниць, чомусь неодмінно приписуваних "хорошому'' відпочинкові.
А насправді нам просто бракує винахідливості й творчості, тому ми й не вміємо відпочивати. Чого ми потребуємо? Що насправді цікаве нашій родині? Що пізнавальне для нас, що залишить чудові спогади? І байдуже, що подумають інші: ми проведемо час разом і з задоволенням, цікаво й комфортно. Наприклад, для нашої родини захоплива кожна спільна подорож, коли ми разом бачимо щось нове, відвідуємо цікаві місцини. І мені це набагато цікавіше за просте лежання на пляжі. Але, звісно, вибір відпочинку індивідуальний для кожної сім’ї.
Цього літа багато українців не поїдуть у відпустку: нас наздогнали економічні випробування. Як відпочити, коли вкрай мало можливостей?
Тут працює те саме правило, що й в економіці: криза стимулює. Вона вибиває зі звичних стереотипів та шаблонів. Треба увімкнути фантазію та придумати, що ми можемо зробити разом.
Можна позичити намети – і опинитися в горах. Або просто організувати на природі імпровізований табір, вибравши гарний краєвид. Можна відвідати якесь гарне місце в Україні: славетний парк, замок, заповідник… Це може бути й тур вихідного дня чи "вихідного" тижня, з наметами чи без. Звісно, цікаві місцини треба пошукати й разом обрати найліпші, скласти маршрут, знайти бюджетні можливості для безпечного нічлігу й нормального харчування.
Тут допоможе чесна родинна нарада: так, у нас небагато грошей, але поруч є Карпати (Дніпро, Дністер, ліс, парк тощо). Що потрібно для альтернативного відпочинку? "Мозковий штурм" може стати підривом шаблонів та спровокувати позитивні зміни в сімейних стосунках. Деякі "близькі" навіть можуть нарешті насправді познайомитися… Атмосфера готелю ніколи так не об’єднає людей, як відпочинок на природі.
Багатодітні батьки інколи жаліються, що вони не відпочивають: роботу змінюють дитячі потреби. Особливо бідкаються хронічно втомлені мами…
Я твердо переконаний, що це питання внутрішнього налаштування. Суть-бо не в діяльності, а в тому, як ми ставимося до неї. Уявіть собі: можуть бути глибоко нещасливі батьки єдиної дитини, які неспроможні дати собі з нею раду. А бувають страшенно щасливі батьки сімох дітей, які мають вільний час, постійно бувають із дітьми, ходять на романтичні вечері… Якщо батьки не вміють організувати час для праці, сімейних справ і для відпочинку, то причина цього не в дітях.
Звісно, є особливі обставини: хвороби, складний вік у дітей, негаразди. Але й сприйняття труднощів залежить від батьків, а діти – це їхнє віддзеркалення. Що більше знервуємося ми, то більше знервуються діти. Вони стануть нестерпними – ми геть втратимо спокій. І ця спіраль безкінечна.
Починати варто зі свого ставлення. Я знаю випадок, коли потреби однорічного малюка зруйнували світ молодим батькам: вони звикли "цікаво" жити, а тут таке… Але ж винна не дитина, а незрілі до шлюбу та батьківства чоловік і жінка.
Повертаючись до відпочинку, згадаймо, що в ньому важлива емоційна складова – радість і задоволення. Як тато можу засвідчити, що жоден курорт чи концерт не дає тої радості, яку дають людині її діти. Але для початку треба їх сприймати як радість.
Що ж до втомлених мам, то причина може полягати в тому, що чоловік занедбує батьківські обов’язки. Зокрема, коли вважає, що його завдання вдома – вечеря і телевізор. Допомогти, підтримати, просто побути з дітьми треба зокрема й тоді, коли жінка не працює, а лише присвячує себе вихованню, адже це важка праця. До того ж має значення не кількість, а якість часу, проведеного разом: можна бути вдома дві щасливі спільні години, а можна прожити у своєму світі цілий день, формально перебуваючи в одній квартирі.
"Католицький Вісник", № 12/2014
Фото: ДивенСвіт
фінансово.
Щиро дякуємо!
