10 святих, які мали стигмати

Першим стигматиком в Католицькій Церкві вважається св.Франциск Ассізький, спомин якого відзначаємо саме сьогодні.

Цей «дар», як ствердив колись Бенедикт XVI під час загальної аудієнції, присвяченої св.Францискові Ассизькому, виражає «інтимну ідентифікацію з Господом». Пропонуємо познайомитися й з іншими святими, які удостоїлися носити на своєму тілі Рани Спасителя. Розпочнемо саме з покровителя сьогоднішнього дня.

1.Франциск Ассізький

Джованні Бернардоне, що народився в Ассізі в 1182 році, був сином заможного купця. Батьки звали його Франческо. В юні літа він вів безтурботне життя, але під впливом Божої благодаті полишив його і вибрав цілковиту вбогість. Наприкінці життя на горі Верні він отримав стигмати Господніх страстей. Помер в Ассізі 3 жовтня 1226 року і через два роки був канонізований.

2. Катерина Сієнська

Свята Катерина пройшла шлях від простої дівчинки з сім’ї фарбувальника тканин до Вчителя Церкви. Бажання присвятити себе служінню Господу виникло в неї рано, тому вже в юному віці вона стала терціаркою домініканського ордену, попри те, що до цієї спільноти раніше приймали тільки жінок похилого віку з хорошою репутацією. Однак Катеринине нестримне бажання й молитви незмінно долали всі перешкоди та упередження.

3.Рита Кашійська

«Дорогоцінна перлина Умбрії», «свята від неможливих справ», яка 15 років носила на своєму чолі стигмат – рану від колючки тернового вінка Ісуса, а в хворобі отримала від Нього троянду серед зими, – ось хто така Рита Кашійська (бл.1380–1457). 

4.Свята Вероніка Джуліані

Свята Вероніка стала справжньою іконою Розп’ятого Христа. Після складення довічних обітів у житті монахині розпочався її власний шлях уподібнення до Христа, який пролягав через покути, великі страждання та містичний досвід, пов’язаний з Христовими муками.

5.Отець Піо

Читайте також: Люсі з Нарнії існувала насправді

Франческо Форджоне народився в П’єтрельчіні. Об’явлення Ісуса мав з дитинства (перше – у п’ятирічному віці). До капуцинів вступив у 16 років, отримавши ім’я Піо. Священиком став 1910 року. 20 вересня 1918 року під час молитви перед Розп’яттям отримав стигмати на руках, ногах і боці; носив ці рани на своєму тілі півстоліття. 

6.Джемма Ґалґані

Свята Джемма Ґалґані народилася 12 березня 1878 року поблизу італійського міста Лукка. 8 червня 1899 р. вона отримала внутрішнє попередження: Господь обдарує її особливим даром. Незабаром її руки, стопи та бік почав кровоточити. Це супроводжувалося фізичним болем та містичними станами. Рани завжди з’являлися в четвер ввечері. Зазвичай агонія завершувалася у п’ятницю ввечері або в суботу вранці. 

7.Маріам Бауарді

Свята Марія від Ісуса Розіп’ятого, Маленька Арабка, бачила Святого Духа, розмовляла із Ним; співала підносячись над липами; її серце було пробите наскрізь; вона жила попри перерізане горло.

29 березня 1867 року у неї з’явилися перші стигмати. У червні того ж року вона вступила в монастир босих кармеліток в місті По у Франції.

Читайте також: Едвіґе Карбоні: стигматичка, яка бачила свого ангела-хранителя

8.Блаженна Луція Брокаделлі

Луція Брокаделлі народилася 13 грудня 1476 року. Вона належала до ІІІ Ордену св.Домініка і була однією з найвпливовіших жінок своєї епохи. Блаженна була радницею правителів Фреррари і Модени.

1491 року вона вийшла заміж за графа міланського П’єтро ді Алессіо. За свідченнями слуг, Луція часто мала видіння святих, зокрема — св.Катерини Сієнської.

Вона отримала стигмати 25 лютого 1495 року. Чоловік Луції разом із місцевим єпископом звернулися до Інквізиції, аби дослідити це явище. На щастя, все закінчилося добре, щоправда, не обійшлося без інтриг. За підтримки графа Феррари Луція заснувала свій монастир. Її рідне місто Нарні та Феррара навіть воювали за честь надати притулок сестрам.

До речі, за однією з гіпотез, саме блаж. Луція Брокаделлі — прототип Люсі Певенсі з «Хронік Нарнії».

Сама Нарнія також існує насправді. Це рідне місто Луції Брокаделлі.

Читайте також: Церква офіційно визнала стигмати… лише у двох святих

9.Святий Йоан Божий

Йоан Божий (1495-1550) — жива ілюстрація того, що великі грішники можуть стати великими святими. 20 квітня 1538 року в Гранаді був відпуст, а проповідь виголошував св. Йоан Авільський. Вражений почутим, Хуан Дуарте кинувся на вулицю з криком «Боже! Змилосердься!!!», рвав на собі волосся, плакав. Іспанці, хоч і самі поривчасті й досить побожні, сприйняли поведінку каяника за прояв психічної хвороби. Вийшовши звідти, Йоан постарався зробити все, щоб іншим бідолахам не випадала така доля. Нажебрав грошей, купив будинок, де облаштував лікарню, спочатку тільки на 47 ліжок. Сам щодня відвідував хворих, перев’язував рани, розмовляв із кожним.

10.Роза з Ліми

Святу Розу з Ліми (1586–1617) звали Ісабель, Єлизавета. Ісабель Флорес народилась у сім’ї іспанських емігрантів, а Розою була прозвана за свою красу. При цьому саме тілесної краси вона намагалася позбутися, натираючи обличчя то перцем, то їдкими речовинами.

Свята Роза відмовилася вийти заміж попри прохання і погрози батьків. Усе життя вона провела у маленькому будиночку в саду біля рідного дому. Серед численних дарів, якими її обдарував Господь, були стигмати.