Питання: Чи буде гріхом використання нецензурної лексики? І чи гріх мовчати в компанії, де це — звичайна річ? Чи не буде це непослухом проти заповіді про братерське напоумлення?
Відповідає Vatican News:
Нецензурні слова завжди мають відтінок приниження та презирства. А якщо вони стосуються людини або її дій, то це — образа. Коли нецензурну лайку використовують упереміш зі звичайними словами в повсякденній мові, вона свідчить про психологічну та вербальну фіксацію на деяких аспектах фізіології — що, безумовно, не робить мову піднесеною і не свідчить про те, що людська особа вища за свої матеріальні аспекти. Так людина нехтує своїм трансцендентним виміром. «З повноти бо серця уста промовляють», — каже Господь у Євангелії від Матея (Мт 12,34). Мова, приправлена вульгарними висловами, показує всім навколо, чим наповнені наші думки. Тому непристойність, вульгарність виходить із вуст тих, у кого ними наповнене серце. Нецензурна лайка в устах того, хто вірить у Христа, означає, що він не черпає сказане з животворного джерела, яким є Ісус Христос.
Апостол Павло каже: «Розпуста й усяка нечистота та захланність щоб і не згадувалися між вами, як це й личить святим. Так само безсоромність чи балачки безглузді й порожні жарти, — воно бо непристойне…» (Еф 5,3). Зазвичай лихослів’я — це гріх повсякденний, або легкий. Воно ображає Бога, бо принижує деякі аспекти людської природи, створеної Богом і необхідної для життя людини. Тому нецензурна лексика не повинна лунати з вуст християнина.
Але як поводитися в компанії, де нецензурна лексика та лайка — звична справа? Тут треба діяти розважливо, що виключає гріх. Нагадаємо, що в католицькому моральному богослов’ї заповіді поділяються на позитивні й негативні. Позитивні радять ті чи інші дії, негативні — забороняють. Негативні заповіді — обов’язкові завжди, в будь-який момент, незалежно від обставин, наприклад: «Не чини перелюбу». Натомість позитивні заповіді зобов’язують, але не в будь-який момент життя, вони вимагають оцінки обставин і доцільності. Не в усіх випадках недотримання цих заповідей розцінюватиметься як невиконання обов’язку. «А коли брат твій завинить супроти тебе, піди й докори йому віч-на-віч», — каже Ісус Христос у Євангелії від Матея (Мт 18,15). Тут ідеться про позитивну заповідь братнього напоумлення, яке не є обов’язковим у будь-який момент. В описаному випадку, коли ми перебуваємо в компанії, де рясно використовують нецензурну лайку, не завжди буде доцільним зробити зауваження, іноді краще просто не чути вульгарності, а справжнім християнським свідченням буде тоді утримання від такої лексики.
Порівняємо цю ситуацію з іншою, коли ми опиняємося в компанії людей, які не моляться перед їдою. В таких випадках теж можуть бути різні обставини. Наприклад, коли йдеться про наших друзів із парафії, то в такій ситуації буде доцільно запропонувати всім помолитися перед їжею. Якщо ж ми знаємо, що ці люди — невоцерковлені чи навіть ворожі до Церкви, то необхідно поводитися розсудливо, щоб уникнути конфліктних чи провокаційних ситуацій. Тоді можна непомітно для інших зробити знак хреста на чолі або на грудях.