Час прокинутися й побачити, що чернече життя — це не ритуальна програма дня, щодня одна й та ж сама. Час, зрештою, побачити: ми не знаємо, що це означає — бути дружиною, чоловіком, священиком, єпископом…
Можна бути віруючим у Бога, причому ревним віруючим, і переслідувати учнів Господа.
Можна мати прекрасну релігійну освіту й прочитати безліч теологічних праць, і при цьому, використовуючи набуті знання, дихати прагненням убивати учнів Господа.
До зміни людини, до навернення приводить тільки особиста зустріч із Воскреслим. Допіру коли Савло зустрів Бога в особі Ісуса, він дістав просвітлення, «його осяяло», що віра у Бога то не чистота доктрини, а свідчення про зустріч із Воскреслим.
Неймовірна Ісусова революція, тотальне перевертання людського (не Божого) мислення про Бога.
Точнісінько те ж саме видно у Євангелії. Ми маємо їсти Тіло Христа. Ні, не «приймати», не «споживати», а «їсти», так каже грецький оригінал. Це ненормально, що ми їмо тіло іншої людини. Ми призвичаїлися до споживання Причастя, до своєрідного ритуалу, який для нас нібито обов’язковий, намагаємося за цієї нагоди виробити психологічні враження, навіть замислюємося над такою подробицею, як «скільки часу цей Хліб фізично залишається у нашому тілі».
Агов, люди, час прокинутися, побачити, що це зовсім не очевидне; побачити, що християнство це зовсім не очевидність, а постійне обвалювання нас на землю, запрошування нас до речей скандальних, таких, як поїдання Тіла Бога.
Час пробудитися і побачити, що чернече життя то не ритуальна програма життя, щодня одна й та ж сама. Час, зрештою, побачити, що ми не знаємо, що означає бути дружиною, чоловіком, священиком, єпископом.
Позиція подиву і незнання є хорошим вихідним пунктом для навернення, яке, зрештою, полягає у пізнанні Бога як саме Бога. Бо ж навернення полягає в тому, що перестаєш дивитися на себе й починаєш дивитися на Бога.
Як Савло, який був задивлений у свої теологічні знання, свою релігійність, свої переконання, що випливали з віри. Лише коли він почав дивитися на Ісуса («хто Ти, Господи?»), відбулося його навернення.
Так як ті, кого ми називаємо грішниками, єретиками і поганими людьми, потребують навернення і Бога, так само ми — віруючі — цього потребуємо. Справа в тім, що коли ми це насправді визнаємо, не як інтелектуально-теологічну істину, а як життєву доконечну необхідність, тоді й перестанемо зриватися на інших.
Це ти і я мусимо бути повалені на землю, і до нас Ісус говорить про наше переслідування інших. Це ти і я мусимо стати перед згіршенням, яке виникає з необхідності поїдання Його Тіла. І не вдавай, що це очевидне, не вдавай, то ти це розумієш і що це все просто.
Гжегож Крамер SJ, deon.pl