Про те, що дієта не мусить бути черговим хрестом або ж пустим голодом у людському житті, говорить Марек Заремба — автор книжок про поєднання духовності зі здоровим харчуванням.
— Люди щораз сильніше зосереджені на своєму тілі, зокрема на дієтах. Як добре розпочати розумну працю над собою?
— Християнин повинен взяти до уваги, що його тіло після первородного гріха має дві природи: одна любить собі догоджати, друга має покутний характер. Щоб повернутися на правильний шлях Божої дисципліни, зокрема і в харчуванні, треба глибше розглянути те, що сьогодні віруюча людина набагато частіше стає на ваги, ніж згинає коліна на молитву.
Окрім цього, ми ще й часто впадаємо в манію дієт, а здорове харчування стає приводом об’їдатися, навіть екологічно чистими харчами. Тому потрібно завжди пам’ятати, що ми маємо відкривати нову міру.
— Тобто?
— Найкращою «постановою для схуднення» у нинішні гедоністичні часи буде ствердження: «Шукаю належної міри та поміркованості». Бо ж не йдеться про те, щоб відмовитися від усього і мучитися з наступною дієтою. Це не повинно бути ще одним хрестом у нашому житті. По багатьох роках дієтологічних консультацій я бачу, що чимало людей впадають у крайнощі.
А нам треба насамперед шукати в їжі радості й миру. Не дивитися інквізиторським поглядом на те, що я з’їм, — але скільки я з’їм, бо нині ми часто хворіємо від переїдання. Їмо забагато, абияк, не благословляємо їжі. Але ж при столі можна встановити дуже особисті стосунки з Богом: у момент паузи, коли ми зупиняємося подякувати за отриманий дар, і взагалі за те, що ми можемо їсти.
А ми не раз шукаємо ультраздорової дієти, комбінуємо і відкидаємо «зайве» на тарілці, забуваючи, що кожні дві хвилини хтось помирає з голоду. Є певні духовні цінності, які треба підтримувати, і не тільки питати, що людина знає на тему харчування, але і що про це каже Святе Письмо. Пам’ятаймо про харчування також для духа, бо то з нього, а не з живота, береться витривалість людини.
— Отож ми погано підходимо до самої їжі?
— Так, ритм життя у нинішніх людей порушений, і їжа стала фактично сенсом нашого життя — або ж розвагою. А нічого поганого немає в тому, коли ми зустрічаємося за столом, розмовляємо, прощаємо чи шукаємо примирення. Однак нині ми часто сильно віддаляємося від цього і женемося за вишуканими смаками, забуваючи про найважливіші цінності.
— То що треба зробити, щоб наші рішення щодо їжі набрали сенсу? Треба забратися до дієти чи до посту?
— Як на мене, краще видаляти, ніж додавати. Бо інакше наші проблеми створюють навички. А вони — як протоптані стежки або сфери комфорту, де ми чудово почуваємося. Сучасна людина взагалі не усвідомлює потреби труду, щоб від чогось відмовитися. Всю енергію призначає на те, щоб собі догоджати. Тому найперше рішення — відроджувати в собі культуру посту, поміркованості й запитати себе: «Для чого мені ця детоксикація? Чого саме я хочу досягти?»
Треба, щоб це не був пустий голод, чергова битва або ще одна імпровізація в нашому житті. Треба пам’ятати, щоб ця детоксикація чи піст були скеровані не тільки на наше тіло, але щоб супроводжувалися певним наміром. Інколи піст на слова набагато дієвіший, ніж дієта без солодкого, бо виявляється, що ми здатні відмовити собі у шоколадці, але руйнуємо наші стосунки вдома, бо сварливі й не вміємо прощати. Піст — ось правильне знаряддя, завдяки якому ми можемо з цим прекрасно впоратися.
— А що коли єдина мотивація це скинути кілька кілограмів?
— У цьому нема нічого поганого. Схуднення вписане в нинішню культуру. Таких надмірів кілограмів, як нині, ще ніколи не було, і прагнення схуднути цілком мудре. Є кілька помічних вказівок. З дієтичного погляду, треба обмежити кількість вуглеводів на вечерю. Треба пам’ятати, що ми худнемо і гладшаємо вночі, під час сну. Жирової тканини додається, коли ми неправильно поєднуємо харчі.
Можна відмовитися від фруктів, солодощів, хліба, макаронів або рису — на користь білка, рослинного жиру та овочів, найкраще — зелених. Тоді рівень інсуліну не скаче різко й організм завдяки цьому може під час сну спалити навіть 70 грамів жиру. До цього має бути додана ранкова гімнастика і свіже повітря. Ми часто об’їдаємося солодким, бо організмові бракує жирних кислот і кисню.
Треба пам’ятати, що пересичення і голод на їжу, від якої ми гладшаємо, тобто на вуглеводи й солодощі, це сигнал про брак певних речовин. Тому треба подбати про «кухню детоксу», відмовитися від непотрібного та збільшити активність. Самої дієти може виявитися замало.
— Часто говориться, що зміна харчових звичок посилює «емоційну детоксикацію», тобто мудрий підхід до праці, розваг чи духовного розвитку.
— Надзвичайно важливо впорядкувати регенерацію і сон, який має величезний вплив на наші вибори. Якщо ми змучені, розчаровані, нам бракує терпеливості й зосередженості, то наш організм одразу ж хоче отримати «поштовх», дозу для врегулювання таких гормонів, як серотонін і допамін. Ці гормони пов’язані також і з їжею.
Треба пам’ятати, що серотонін значною мірою утворюється в товстому кишківнику, і якщо він не функціонує як слід, то попри те, що ми переїдаємо, цього гормону все одно бракне. А відпочинок і регенерація гарантують нам розвиток внутрішнього життя, а не запихання духовної пустки і життєвої нудьги переїданням.
Натомість піст — це шлях до ситості в Бозі. Я маю радість від того, що відмовляю собі, й маю радість від того, що поїм досита. Це, власне, мудрість Євангелія, святий Павло про це часто згадував: «Умію бути в упокоренні, умію бути і в достатку: в усьому й в усіх обставинах я звик і насичуватися, і голодувати, жити в достатках і терпіти злидні. Я можу все в тому, хто укріплює мене» (Флп 4,12-13).
Цей шлях має бути скерований до Христа і при цьому бути зміцнений добрим узгодженням і пропорціями між працею, відпочинком, духовним розвитком і відновленням сил. Ієрархія і пріоритети тут надзвичайно важливі. Це золоте правило св.Гільдеґарди, яка підкреслює, що сон і відновлення сил — підстава нашого повернення до здоров’я.
— Тобто нам просто треба віри і благодаті?
— Христос постував 40 днів і вказав нам цей шлях. Піст має приносити конкретні плоди. Він розпочинається там, де дієта закінчується, бо скерований на Бога. Ми зосереджуємося не на собі, а на Бозі як на лікареві наших слабкостей. А в дієті то ми самі перебуваємо в центрі. Наші кілограми, шкіра або волосся. І треба постійно себе запитувати, яка в цьому глибина.
Я ще раз підкреслюю, що наше дбання про тіло не може бути самим тільки голодом — його треба приймати свідомо і з Богом, бо тоді це внутрішньо змінює людину і весь простір, що її оточує на щодень.
— А Ви самі як часто постуєте і що це приносить у Вашому житті?
— Я постую раз на тиждень, що дає близько 40 днів посту на рік і понад рік посту за 10 років. Дивлюся на це не тільки в контексті свого тіла, хоча це безсумнівно на нього впливає, а жертвую це Богові. Святий Павло заохочував, щоб ми свої тіла віддавали на жертву, милу Богу, і щоби Він міг у нас звершувати спасительні діла. Піст дає конкретні зцілення в моєму житті: навчив мене покори, постійно притлумлює мою внутрішню пиху.
Наш сімейний дім — це не поле агресії, бійок чи сварок, але часто так було з мого боку. Піст зцілив моє подружжя і стосунки з близькими. Через слово під час посту, яке глибше потрапило у моє серце, Бог показав, що тільки зміна мене самого може дати мені щастя. Це ставання найменшим, усвідомлення своєї крихкості — без їжі і Божої благодаті ми неспроможні функціонувати — сильно мене протверезило. Це спасительна школа для чоловіка. Чоловік-християнин повинен постувати, особливо дивлячись на Бога, який сатану і його підступи долає якраз постом. Піст вчить, що ми перемагаємо не власною міццю, інтелектом чи вміннями, а покорою, мовчанням і молитвою.
— Ви вже сказали, чим керуватися на початку зміни харчових звичок. А яку дієту обрати потім?
— Є три програми. Перша — це овочево-зернова дієта теплого харчування. Друга — овочево-фруктова, вона екстремальніша, бо вже на другу добу може ввести організм в ендогенне живлення і черпання енергії з хвороботворних шарів у нашому тілі. Однак тут треба бути обережним, бо, немудро застосована, вона може більше завдати шкоди, ніж принести користі.
Треба відкривати власну міру й молитися про розпізнання, шукаючи досвідченого терапевта. І пам’ятати, що найліпший період для дієт і постів — це весна та осінь, бо це пори року, з якими пов’язані активні цикли наших систем детоксикації, печінки і товстого кишківника.
Третя можливість — всім знана: піст на хлібі й воді, покутний, згідно з фатімськими закликами Божої Матері. Ми вступаємо в нього з усвідомленням, навіщо він потрібен, що це, власне кажучи, таку зброю вибрав Бог для подолання зла у світі, й ми хочемо разом з Ним у цьому брати участь, молячись тим, що робимо.
Переклад CREDO за: Лукаш Качинський, Aleteia