Роздуми над Першим читанням на середу VII тижня Звичайного періоду
Мудрість дітей своїх підносить угору і тими піклується, хто її шукають. Хто її любить, той життя любить; хто встає за нею зранку – сповниться радощів. Хто її посідає, той славу успадкує; куди б не пішов він, з ним Господнє благословення.
Ті, хто їй служить, віддає честь Святому; ті, хто її любить, тих любить Господь. Хто її слухає, той судитиме народи; хто зважає на неї – житиме в безпеці. Хто звірився на неї – успадкує її, і потомки його її посідатимуть.
Вона ж бо спочатку звивистими шляхами його водитиме й насилатиме на нього страх та тривогу, ще й у повчаннях його іспитуватиме, поки не зможе покластись на нього, і його випробовуватиме правосуддям своїм, – а потім знов поверне його на дорогу пряму, і відкриє йому свої таємниці. Коли ж він зблудить, то вона його покине і віддасть його на загибель.
Сир 4,11-19
Автор прирівнює служіння Мудрості до священицького служіння, а хто її слухає — той стає суддею над народами. В любові до Мудрості — життя, радість, слава і благословення.
Але отримати її дари не так вже й просто. Дороги Мудрості звивисті, не прямі. І це вона посилає страх, тривогу й випробування. Як каже прислів’я: «Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися». Лише наполегливість у здобуванні Божої мудрості принесе так жадані плоди.
Господи, дай мені не боятися труднощів і додай витривалості у пошуці Твоєї мудрості!
Читайте також: Роздуми до сьогоднішнього Євангелія
фінансово.
Щиро дякуємо!
