Моє Непорочне Серце затріумфує!

Роздуми на травневі богослужіння в століття об’явлень Богородиці у Фатімі

Початок: 

1. Об’явлення Ангела.
2. Перше об’явлення Божої Матері у Фатімі.
3. Друге об’явлення Божої Матері.
4. Третє об’явлення Божої Матері.
5. Четверте об’явлення — сенс страждання.
6. Переслідування дітей владою.
7. П’яте об’явлення Божої Матері.
8. Останнє об’явлення Божої Матері.

9 .Фатімські діти

10. Історія життя Франциска

11. Історія життя Гіацинти

12. Історія життя Люції

13. Засіб Матері Божої з Фатіми — щоденний Розарій

14 травня. Фатімський дух жертви

Тема жертви — одна з найтяжчих у християнстві, адже вона стосується вона проблеми Хреста. Ми всі знаємо звичай щось пожертвувати Богу: розарій, Євхаристію, якісь інші молитви. Якщо з цього погляду оцінювати прохання Діви Марії про жертви, то ні про що особливе Вона не просить. Однак слова Ангела, коли він застав дітей, які гралися біля криниці: «Що ви робите? Моліться, багато моліться! (…) Перетворіть на жертву все, що можете, аби відшкодувати гріхи, якими людство зневажає Бога. Приносьте їх як прохання заради навернення грішників» — надають глибшого значення цьому заклику.

Також в об’явленнях Богородиці не раз у різних місяцях з’являється це прохання. І, читаючи спогади сестри Люції, ми можемо захоплюватися ревністю й творчістю дітей у його виконанні. Слово «жертва» для дитячого пізнання, мабуть, не було до кінця зрозуміле, але його втілення в життя свідчить про зрілу свідомість дорослої людини. Фатімські діти жертвували все, що могли: голод — бо їжу віддавали бідним; час на забаву, спрагу, фізичні болі; страждання, спричинені рідними, і носіння волосяного шнурка.

Задумаймося: якої жертви Бог хоче від нас сьогодні? Може, тілесної, фізичної, брак хліба… а може, жертви моральної, пов’язаної з нашим життям? Може, ми маємо Богу пожертвувати наше минуле зі всім його стражданням; а може, страх про наше майбутнє? Чи вміємо ми це пожертвувати Богу як відшкодування за гріхи?

Аби добре зрозуміти фатімське послання, спробуймо побачити мотиви беатифікованих пастушків. Франциск хотів утішити засмученого Господа Бога, Гіацинта хотіла застерегти грішників від пекла. Тому вони вірили, що молитва і жертва — це найкращий шлях до здійснення мети.

Якщо придивимося до сучасної людини як такої, то побачимо зовсім іншу поставу: спрямованість від жертви до щастя. Щастя і приємність стали синонімами, а жертва тут не вписується взагалі. Є різні приємності: пов’язані з їжею, питтям, цигарками, наркотиками, алкоголем, із модним одягом, гарним помешканням, подорожами. Одним словом, приємності, які дозволяють нам зростати в очах світу і власних. А чи ми зростаємо в Божих очах?

Зрозуміти значення жертви може нам допомогти тільки Той, який склав досконалу жертву зі свого життя, — Агнець Божий. Якби зречення і жертва були непотрібні, можливо, й Ісус не мусив би вмирати на хресті. Але ж хрест є знаряддям спасіння, і через наш щоденний хрест, який візьмемо зі смиренням та у фатімському дусі, ми можемо врятувати багато грішників і змінити обличчя цієї землі.

Нехай молитва, якої навчила дітей Богородиця у Фатімі: «Ісусе, я роблю це з любові до Тебе, заради навернення грішників і відшкодування за гріхи, скоєні проти Непорочного Серця Марії» — буде для нас силою на шляху зречення і жертви.

Роздуми підготував Паллотинський Фатімський секретаріат в Україні