«Ґречний» і «неґречний» син
Кому ж із нас не траплялося ляпнути язиком до когось ближнього щось непотрібне, ну хоч би якесь зайве слово? Чи ми ніколи не припускалися поспішного осуду чи дрібного обману, аби врятувати своє обличчя, але за мить почувалися винні? Чи нас ніколи ні разу «не понесло на нервах», а коли ми остигали після запалу, то починали докоряти собі за імпульсивність? Якщо визнаємо в собі такі досвіди, то у певному сенсі нам буде легше зрозуміти притчу про двох синів (Мт 21, 28-31). Насамперед звернімо увагу на її контекст у Євангелії від св. Матея. Ісус розповідає цю коротку...