Мій син захворів на рак (ІІ)
Частина І Марцін програвав у цій боротьбі й прекрасно усвідомлював, що його шанси марні… Лікарка сказала йому завершити усі справи. Нема шкали, яка допомогла б мені виміряти біль, гнів, жаль, а також величезну, жахливу злість. Злість, бо як можна сказати таке молодій людини, відібрати останню іскорку надії, яка дозволяла пройти крізь усе, що йому довелося пережити? То більше не був молодий чоловік, переді мною сидів старець, тінь людини… А я була матір’ю, яка усвідомлювала, що мусить якось допомогти своїй дитині, та не знала, як це зробити. Те, що тоді...