Як подолати заздрість?

Питання: Як боротися з заздрістю? Чи можливо її подолати?

Відповідає бр. Олександр Могильний OFM Cap.

Відкрити добро в собі

Щоб подолати заздрість, потрібно відкривати більше добра в собі, правду про себе. Християнство — це не «релігія книги». Це не релігія законів, приписів: щоб позбутися заздрості, роби так і так. Ні, християнство — це зустріч із Христом, із Богом, який створив мене на свій образ і подобу. А значить, не міг створити навіть якогось натяку на зло. Тому, коли ми відчуваємо заздрість, то маємо запитати Бога: «Чому вона в мені є? Де моя рана? Де моя біда?» Ця зустріч із Ним має бути постійною, не один раз, бо наше спілкування з Богом — це процес. Це зустріч, яка веде до повної свободи: «Все, що мені потрібно для щастя, Бог мені дав». Завдання людини — відкрити в собі це добро. Відкривати Бога як свого Господа, Господа мого добра, моєї історії. Як те, що Він уже передбачив добро.

Це школа відкривання добра, школа смирення, терпеливості до себе, бо не все відразу мине: якщо є рани, то їх потрібно зцілювати. Потрібен час і віра в те, що Бог вестиме мене далі й показуватиме мені це добро. А воно проявлятиметься в житті так: хоч би що я робив — не йдеться про моральні вчинки, — я залишаюся добрим, незалежно від того буде успіх чи ні.

Успіх — це зовнішнє. Певний момент певного часу. Попри успіхи, людина може бути розчарованою, засмученою тим, що їй не вдалося. Проте важливо, що ці зовнішні рухи — здобутки, у спіхи чи невдачі — не говорять про те, хто ми такі. Успіх не каже, що людина успішна, а поразка не каже, що вона — ні на що не здатна нікчема. Це говорить тільки про те, що щось не вдалося. Можливо, людина не підготувалася добре або хтось чи щось завадило, — але вона залишається тією самою.

Зустріч із Христом дає впевненість у тому, що я — добрий. Бо в житті буде безліч поразок і успіхів — це постійне балансування. Але якщо людина житиме між одним і другим, то це катастрофа. Тому що вона постійно перебуватиме між крайніми емоціями, і вони просто її розірвуть. Вона не зможе нормально, повноцінно жити, реагувати, тільки животітиме від депресії до депресії.

Чи лицемірно хвалити людину, якій заздриш?

Часто, щоб подолати заздрість, радять хвалити людину, якій заздриш. Чи не буде це лицемірством?

Усе відбувається в серці. Ми можемо говорити про якісь ознаки. Але, наприклад, найдосвідченіші лікарі шукають підтвердження ознак — симптомів хвороби, щоб не нашкодити пацієнту. І так робить кожен добрий фахівець. Йому не важливо, що скажуть про нього люди, чи визнають талановитим, чи ні. Йому йдеться про благо людини.

Тобто можуть бути ознаки лицемірства, заздрості, ще якихось негативних моментів. Але важливо шукати добра, шукати Божої волі. Комусь подякувати, похвалити — це також означає стати в правді перед собою: «За що я хвалю?» Бо хвалити — це віддати Богові належне: славу. Хвалити когось — значить визнати, що він молодець, він упорався: з напруженням, із викликами, з роботою, із сумнівами, зі спокусою, зі своїми травмами. І пішов за Богом.

Людина хвалить за щось, має в голові цей перелік і бачить працю того, кого хвалить, що йому вдалося. Значить і їй може вдатися. Не тому що хтось гірший або кращий, а тому що Бог не може когось створити для добра, а когось — для страждання.

Тому варто дуже обережно підходити до різних ознак — лицемірства чи гордині, чи іншого. Бо вони можуть бути. Але це ще не значить, що так насправді є.

Повністю етер з бр. Олександром Могильним дивіться тут.

Читайте також:
У чому полягає гріх заздрості?
Чи може заздрість мотивувати до нових звершень?
Чи можливо заздрити «по-доброму»?
Про що говорить заздрість?
Чи варто сприймати поразки як знак від Бога?
Три неочевидні прояви заздрості