«Пізнай себе» — це давньогрецьке прислів’я. Знання наших психологічних темпераментів допомагає нам проголошувати і приймати Євангеліє, бо ми розуміємо сильні та слабкі сторони особистості. Наприклад, свідчення святого апостола Павла відображають його мінливу холеричну особистість.
Ми також маємо духовні диспозиції, вкорінені у вірі та любові, які допомагають нам зрозуміти свою сприйнятливість до Святого Духа та євангельських істин.
Марійний темперамент розмірковує над вірою без гріховного опору та живе нею зі спокоєм і любов’ю.
Марія зібрала розрізнені істини Старого Завіту в образ свого Божественного Сина і жила без гріха. Щедра відповідь Марії Архангелу Гавриїлу під час Благовіщення приводить у світ Ісуса: «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!» (Лк 1, 38).
Ми поділяємо марійний темперамент, коли розширюємо своє розуміння віри за допомогою шанобливих питань і рішуче діємо на підставі своєї любові до правди.
Фарисеї мають ортодоксальну, але слабку віру, якій бракує люблячої та слухняної відповіді Марії. Ісус каже своїм учням: «Робіть і зберігайте все, що вони скажуть вам, але не робіть, як вони роблять. Бо вони говорять, а не роблять» (Мт 23, 3). Фарисеї (не всі; Никодим є винятком) огидні, бо вони знають тонкощі Мойсеєвого Закону, але руйнують його, відмовляючись відповідати любов’ю.
Самовдоволені у своїй вірі католики — це приклад фарисейського темпераменту. «Якби я говорив мовами людськими й ангельськими, але не мав любови, я був би немов мідь бреняча або кимвал звучний» (1Кор 13, 1).
Темперамент Петра знає правду і бореться зі страхами, щоб жити згідно з нею.
На початку свого публічного служіння Ісус прикликає Дванадцятьох апостолів. Рибалка Петро, вражений чудесним уловом, припадає до колін Ісуса і каже Йому: «Іди від мене, Господи, бо я грішна людина» (Лк 5, 8). Але Ісус вітає Петра у групі співбратів і каже йому: «Не бійся! Віднині людей будеш ловити» (Лк 5, 10).
Ісус будує свою Церкву на скелі ортодоксальної віри. Після того, як Петро тричі зрікся Його, воскреслий Ісус навчає його літанії любові для відшкодування. Ми любимо скромного, слабкого, непостійного і балакучого Петра. Ми сподіваємося, що наші гріховні невдачі не відображають неортодоксальності нашої віри; ми сподіваємося любов’ю виправити своє боягузтво.
Юда — це альтер-его Петра й апостолів. Юда відповів на правду Ісуса жадібністю, цинізмом і відчаєм. Його ім’я довіку буде синонімом зради, можливо, гріха проти Святого Духа, про що попереджав Ісус. Католики, що заціпеніли у невдачах і цинізмі свого життя і дозволили гріхам розтрощити їх без надії, мають позбавлений любові темперамент Юди.
Темперамент Давида знає істину, але час від часу потребує суворих докорів, щоб позбутися вкоріненого гріховного самовдоволення.
Своєю пращею Давид долає Ґоліята. Розшукуваний заздрісним та психотичним Савлом, він вірно відмовляється позбавити життя Божого помазанника. Але успіх і палацові насолоди руйнують його благочинність. Він чинить перелюб, вбиває людину і навіть після цього намагається жити щасливо.
Давид знає Бога, але притупляє насолодами свою совість. Натан знає, що звинувачувати царя у його злочинах — небезпечна справа для придворного пророка. Але, не злякавшись, Натан звинувачує його: «Ти — той чоловік!» (2Сам 12, 7). Покаяння Давида визначає його велич і рятує його династію — як і його душу. Католики, сприйнятливі до спокус мирських успіхів, можуть із каяттям повернутися до Церкви, твердо усвідомлюючи свою моральну зраду.
Цар Ірод — син Ірода Великого — знає правду лише про свою могутність і прагне отримати задоволення від своїх привілеїв. Захопившись на якийсь час вченнями Йоана Хрестителя, він зрештою страчує його, одержимий пожаданням. Ми пам’ятаємо Ірода і його батька як огидних тиранів, а Невинних Немовлят і Йоана Хрестителя вшановуємо як святих.
Католики, що прагнуть насолод, що примирилися зі світом, знехтувавши вірою і поринувши у розпусне життя, мають духовний темперамент Ірода.
Темперамент Магдалини це некерована пристрасть — до зустрічі з трансформаційною любов’ю Ісуса.
Марія Магдалина, ймовірно, була спіймана на перелюбі (євангельські двозначності захищають її репутацію). Ймовірно, вона та скорботна жінка, що незадовго до розп’яття омиває ноги Ісуса сльозами каяття і пахощами, що дратує Юду. З неї вигнано сім бісів. Вона стояла біля підніжжя Ісуса і була свідком воскреслого Господа перед Петром і апостолами. Любов та істина Ісуса змінюють і перенаправляють її пристрасті. «Істинно кажу вам, що митарі й блудниці вас випереджують у Царстві Божім» (Мт 21, 31).
Темперамент Магдалини дуже поширений у наш час. Розбиті сім’ї, злидні, війна, ненависть і розпуста розривають людство. Ісус «побачив силу народу — і змилосердився над ними, були бо вони, немов вівці, що пастуха не мають. І Він навчав їх чимало» (Мк 6, 34). Багато хто, заплутавшись у безглузді, може схилитися до Ісуса та Його спасительних істин.
Святий Дух допомагає нам проголошувати Євангеліє і жити за ним відповідно до наших духовних темпераментів:
— подібно до Марії, обмірковуйте нашу віру і відповідайте щедрістю;
— подібно до Петра, перемагайте любов’ю своє гріховне боягузтво;
— подібно до Давида, мужньо приймайте удари і кайтеся, коли пророки звинувачують вас у моральній зраді;
— подібно до Марії Магдалини, дозвольте вірі та любові затьмарити неприємне минуле, не занурюючись у свої гріхи.
«З того усі спізнають, що Мої ви учні, коли любов взаємну будете мати» (Йн 13, 35).
Переклад CREDO за: о. Джеррі Покорськи, Catholic Culture
фінансово.
Щиро дякуємо!
