«Я здурію. Займися нею!» Що відчувають діти, коли ми говоримо про них як неприсутніх
Дитина — це людина, яка має очі й вуха, бачить і чує, і її однаково зачіпають як суть батьківських коментарів, так і їхня форма. «Ну от, вона знову не йде до школи. Я здурію через ці її хвороби!» Або: «Тепер ти ним займися, в мене перерва» (жінка до чоловіка, передаючи йому дворічного малюка). «Гадки не маю, що з нею робити, я вимучився» (чоловік до жінки). «Діти — тільки на моїй голові!» «Забери її, вона знову впісялася». Це кілька прикладів фраз, які можуть бути сказані понад головою дитини. Коли батьки використовують такі фрази, вони забувають, що їх чують також ті, кого ці слова...

