Питання: Які обов'язки накладає Таїнство Шлюбу, і чи може їх невиконання стати виправданням для розлучення?
Відповідь: По-перше, скажемо два слова про те, в чому полягає суть Таїнства Шлюбу і чим воно відрізняється від цивільного шлюбу – тобто шлюбного союзу, оформленого в державних установах (цивільним шлюбом іноді називають незареєстроване співжиття, але таке вживання терміна є помилковим). Цивільний шлюб – це угода між чоловіком і жінкою, в основі якого знаходиться взаємна і постійна самовіддача з метою допомоги один одному, а також народження і виховання потомства.
Шлюб завжди вносить певні зміни в життя подружжя, оскільки в момент його укладення вони починають належати одне одному, а це веде до взаємних прав і обов'язків, які мають і соціальну значущість. Тому у всіх культурах світу одруження відбувається в присутності представника громади. З моменту весілля суспільство починає ставитися до одружених не просто як до двох індивідуумів, а як до чоловіка і дружини.
Для християн, крім усього вищесказаного, шлюб є також Таїнством, тобто священним знаком любові Бога до людини, любові Ісуса Христа до Церкви. Той, хто приймає Таїнство Шлюбу, зобов'язується перед Богом і перед громадою бути в своїх відносинах з подругом видимим і, наскільки це можливо, вірним знаком любові Бога до людини і любові Христа до Церкви. Тому в Таїнстві Шлюбу подруги покликані зростати в єдності з Богом, з Ісусом Христом. У радощах і печалях вони люблять один одного не просто силою людської любові, але силою, що виходить від любові Христової: «Любіть один одного, як Я полюбив вас». Таким чином, кінцева мета християнського шлюбу – це святість подружжя, що досягається за допомогою всіх подій подружнього та сімейного життя.
У досягненні цієї мети подружжя-християни не залишені напризволяще, але Сам Христос перебуває з ними, як на весіллі в Кані Галілейській. В енцикліці «Casti Connubii» Папа Пій XI пише, що Христос дарує подружжю, що перебуває з Ним в єднанні життя, «надприродну силу, необхідну для виконання власної місії та власних обов'язків з вірністю і святістю, з постійністю аж до самої смерті … і наділяє правом на своєчасне сприяння благодаті усякий раз, коли вони потребують її для виконання обов'язків, пов'язаних з їх статусом». Підкреслимо словосполучення «надприродні сили»: адже для того, щоб залишатися разом все життя в радощах і печалях, необхідна неабияка сила. Про це стверджується і в пастирській конституції Другого Ватиканського собору «Радість і Надія»: «Для того, щоб постійно здійснювати обов'язки, що виникають з цього християнського покликання, потрібна видатна чеснота. Тому подружжя укріплюються благодаттю для того, щоб вести святе життя, будуть старанно плекати в собі міцну любов, великодушність і дух жертовності, просячи про все це в своїх молитвах».
Саме тому Церква вважає недійсним шлюб між хрещеними, укладений тільки в цивільній формі. Подружжя-християни, які в Таїнстві Хрещення долучилися до Христа, від Нього повинні черпати благодать для освячення їх подружньої любові і своє покликання до батьківства і материнства.
Під час Свого земного життя Ісус недвозначно навчав про той первісний сенс, яким наділив Творець шлюб між чоловіком і жінкою. Ісус каже, що дозвіл Мойсея на розлучення був поступкою «жорстокосердю». Подружній союз нерозривний, бо він укладений Самим Богом: «Що Бог з'єднав, того людина нехай не розлучає».
Ця безкомпромісність щодо нерозривності шлюбних уз може здаватися нездійсненною. Проте Ісус не обтяжує подружжя непосильним тягарем, але Сам дає силу і благодать, щоб життя в шлюбі знайшло новий вимір. Слідуючи за Христом, відмовляючись від самих себе і приймаючи свій хрест, подруги можуть зрозуміти сенс шлюбу і жити в ньому за допомогою Христа. Ця благодать християнського шлюбу є плодом Хреста Христового, джерела всього християнського життя, стверджується в Катехизмі Католицької Церкви.
Святий Павло пише: «Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву і віддав себе за неї, щоб освятити її».
Коли подруги дають один одному шлюбну згоду, вони взаємно віддають і приймають одне одного, покладаючи початок непорушному шлюбному інституту. Подружні узи встановлені самим Богом, і схвалений і звершений шлюб між хрещеними не може бути розірваний за жодних обставин. Так що ніяких «виправдань» для розлучення не може бути в принципі. Подружні узи є незворотними, і Церква не має влади висловлюватися проти такого встановлення Божої премудрості.
Які вимоги подружньої любові? Це єдність, нерозривність і вірність. Всі вони тісно взаємопов'язані між собою. Першій вимозі – єдності – суперечить багатоженство. Чоловік і дружина вже не двоє, «але одна плоть», як говорить Євангеліє. Друга вимога – вірність. Любов не може бути тимчасовою – глибокий союз і взаємний дар двох особистостей, а також благо дітей вимагає повної вірності подругів і нерозривності їх єдності. Вимога подружньої вірності продиктована вірністю Бога Своєму Союзу з людиною, вірністю Христа Своїй Церкві. Через Таїнство Подружжя подруги покликані свідчити цю вірність.
Декому здається важким або взагалі неможливим пов'язати своє життя назавжди з однією людиною. Але подруги-християни беруть участь в любові Бога, любові незворотній і остаточній. І ця любов підтримує їх, так що своєю вірністю вони можуть свідчити про вірність любові Бога. Це свідчення можливе за допомогою Божественної благодаті, і часто воно дається в дуже складних обставинах, як усім нам відомо.
Отже, ще раз повторюємо: ніякого «розлучення» в значенні «розірвання шлюбних уз» для подружжя-християн бути не може. Однак існують ситуації – про це також згадується в Катехизмі Католицької Церкви – в яких спільне проживання стає неможливим. У таких випадках Церква допускає фізичне розлучення подружжя та припинення спільного проживання. Вони не перестають бути чоловіком і дружиною перед Богом і, звичайно, не можуть укладати новий шлюб. В таких ситуаціях Церква закликає до примирення, а сама церковна громада запрошується допомагати розділеним сім'ям переносити цю ситуацію, в якій кожен з подружжя повинен зберігати вірність існуючим шлюбним узам, укладеним раз і назавжди. Ці узи залишаються нерозривним.
Одне з призначень шлюбу – народження і виховання потомства. Подруги покликані бути відкритими до появи нового життя. Служіння життя – це головний обов'язок шлюбу і сім'ї. Деяким подружжям Бог не дає дітей, але й вони можуть вести повноцінне подружнє життя як з людської, так і з християнської точки зору. Їх шлюб може бути дуже плідним – милосердям, відкритістю для інших людей, жертовністю.
У наш час багато людей, в тому числі і католики, вдаються до розлучення відповідно до цивільного закону, а потім укладають нові цивільні шлюби. Це в корені суперечить Божественному установленню: «Хто відпускає свою жінку й бере другу, чужоложить з нею. І коли жінка покине свого чоловіка й вийде за іншого, – чужоложить» (Мр. 10, 11-12). Церква не може визнати дійсним новий шлюбний союз, якщо один з подругів брав дійсне Таїнство Шлюбу. Якщо розлучений католик вступає в новий цивільний шлюб, то він і його дружина опиняться в ситуації гріха. І вони не можуть бути допущені до Причастя, поки дана ситуація не припиниться. Знову приймати Причастя вони зможуть тільки за допомогою Таїнства Покаяння – але відпущення гріхів може бути їм дане тільки якщо вони розкаюються в порушенні вірності в шлюбі та вірності Христу і якщо зобов'яжуться жити в повній стриманості.
Отже, Церква не владна розірвати або анулювати звершений шлюб. Але є випадки, коли церковний трибунал може визнати шлюб недійсним, тобто неіснуючим. Зрозуміло, щоб визнати шлюб таким, необхідно провести довгий і ретельний процес для виявлення тих перешкод, які існували на момент прийняття Таїнства Шлюбу.
Перелічимо деякі з них тут коротко – тільки для інформації, оскільки питання з «розлученням», здається, ми вже прояснили.
Отже, шлюб не може бути дійсним в наступних випадках: якщо чоловікові ще не виповнилося 16 років, а жінці – 14; нездатність до фізичного співжиття – яка передувала укладенню шлюбу і є постійною; узи колишнього шлюбу; ситуація, коли один з подружжя не був хрещений; далі, наявність священного сану або публічно даний вічний обіт цнотливості; якщо було скоєно викрадення жінки проти її волі; вбивство власного чоловіка або дружини особи, з якою укладається шлюб; кровна спорідненість. Шлюб визнається недійсним також у тих випадках, коли він укладений насильно або під впливом страху, або якщо він був укладений без дотримання необхідної форми шлюбу.
Ще раз повертаючись до питання, підіб'ємо підсумок: основні вимоги шлюбу – єдність, нерозривність, вірність. Основні обов'язки подружжя – взаємна повага, підтримка, християнське виховання дітей.
Є, однак, тільки один випадок, коли шлюб розривається: якщо він був укладений між двома нехрещеними людьми, а потім один з них прийняв Хрещення, а інший не бажає приймати Хрещення і не бажає жити з ним, не зводячи хулу на Бога.
Повернемося до тих випадків, про які ми вже згадували: коли спільне життя неможливе, тобто коли подружжя може розлучитися, зберігаючи при цьому шлюбні узи. Кодекс канонічного права перераховує тут кілька випадків: по-перше, випадок перелюбу, якщо людина не змогла пробачити винну сторону. І ще – якщо один з подружжя створює значну небезпеку для душі або тіла чоловіка (дружини) або дітей і робить спільне життя нестерпно важким. Додамо до цього, що канонічне право Західної Церкви говорить, що припинення спільного життя при збереженні шлюбних уз (тобто абсолютної неможливості вступати в інший шлюб) може настати як за рішенням ординарія, так і «за власним рішенням».
На питання читачів відповідає російська служба
Радіо Ватикан
Інші «складні питання»:
Навіщо сповідатися з гріхів священикові?
Багатство і розкіш Церкви
В яких джерелах йдеться про мучеництво апостола Петра в Римі?
Вона – католичка, він – розлучений православний. Чи можливий шлюб?
Звідки взялася дружина у сина Адама і Єви?
Протестанти і апостольське спадкоємство
Хто встановлює день нашої смерті?
Чи може диявол вселитися одночасно в кількох людей?
Чи можна контактувати з померлими родичами?
Чи можна причащатися без попередньої Сповіді?
Чи можна сповідатися у різних священиків?
Чи нормально для християнина боятися смерті?
Чи правда, що Адам прожив 930 років?
Чи правда, що євреї досі очікують прихід Месії?
Чи суперечить християнству психоаналіз Фройда?
Чому важко потрапити відразу в Рай?
Чому Церква за аборт відлучає, а за вбивство – ні?
Що значить – хула на Святого Духа не проститься?
Що означає відлучення від Церкви?
Що сказати людині, яка думає про самогубство?
Як Бог може бути єдиним і в той же час Трійцею?
Як прийняти Таїнство Хрещення у дорослому віці?
Яка різниця між святими і блаженними, між Отцями Церкви і Вчителями Церкви?
Які обов'язки накладає Таїнство Шлюбу, і чи може їх невиконання стати виправданням для розлучення?
Якщо Бог знає все, то навіщо Він створює людей, які підуть в пекло?
фінансово.
Щиро дякуємо!
