«Моє життя не було встелене трояндами» (2)
Частина 1 У білому сарі Нетерпляче вона чекала на згоду Церкви заснувати нове згромадження. «Якщо це діло буде повністю людське, то помре разом зі мною; якщо я буду повністю Його, то воно житиме подальші століття. А тим часом душі йдуть на засуд», — зазначала вона у листах до архиєпископа. Навіть посилалася на енцикліку Пія ХІІ «Quemadmodum» (1946), в якій папа просив про «опіку світу для дітей, що живуть у бідності». «Прошу дозволити мені незабаром відійти. Нічого зі мною не станеться, а тільки те, що Він...