Нд	Пн	Вт	Ср	Чт	Пт	Сб
	1
2	3	4	5	6	7	8
9	10	11	12	13	14	15
16	17	18	19	20	21	22
23	24	25	26	27	28	29
30	31

Чи є види лікування, які Церква засуджує?

07 Березня 2014, 14:07 16334

Питання: Чи є види лікування, які Церква засуджує?

Відповідь: Для того, щоб зрозуміти ставлення Католицької Церкви до так званої нетрадиційної медицини, можна звернутися до документу Папської ради з культури і Папської ради з міжрелігійного діалогу «Ісус Христос — джерело води живої». Він присвячений не медицині, а рухові «Нью Ейдж», проте друга глава торкається теми здоров'я очима Нью Ейдж: «Альтернативна медицина отримала шалену популярність, оскільки стверджує, що вона дивиться на всю людину і зосереджується швидше на оздоровленні, ніж лікуванні. Цілісна медицина, як відомо, концентрується на ролі, яку для фізичного здоров’я відіграє розум. Вважається, що зв’язок між духовним і фізичним аспектами особи проявляється в імунній системі чи індійській системі чакр. З точки зору Нью-Ейджу, хвороба чи страждання походять від діяльності, що суперечить природі; якщо людина живе в гармонії з природою, то може сподіватися на набагато здоровіше життя і навіть матеріальний добробут».

«Існує велика різноманітність підходів до пропагування цілісної медицини. Деякі з них походять з античних культурних традицій, релігійних чи езотеричних, інші пов’язані з психологічними теоріями, розвинутими у Есалені у 1960-70-их роках. Пропозиція, пов’язана з Нью-Ейдж, покриває широкий спектр практик, наприклад: акупунктура, біологічний зворотній зв’язок, хіропрактика, кінезіологія, гомеопатія, іридологія, масаж і різні види «праці з тілом» (типу оргономія, метод Фельденкрайза, рефлексологія, рольфінг, полярний масаж, терапевтичний дотик і т.д.), медитація і візуалізація, живильна терапія, лікування психіки, різні види трав’яної медицини, лікування кристалами, металами, музикою чи кольорами, реінкарнаційна терапія і, на кінець, програми дванадцяти кроків і групи самодопомоги [25]. При цьому наголошується, що джерело оздоровлення є у нас самих і є чимось, чого ми можемо досягнути, коли входимо в контакт з нашою внутрішньою енергією чи космічними енергіями.»

Як ми бачимо, в документі Папської ради вказується на зв'язок цих видів альтернативної медицини з рухом Нью Ейдж, але при цьому, як вказується в передмові до нього, не даються готові відповіді. Але для нас, християн, важливо пам'ятати, що багато видів цілительства прийшли не тільки з різних культурних традицій, а й з релігійних та езотеричних практик.

Можливо, більше світла на наше запитання може пролити заява Відділу з пастирської роботи в галузі охорони здоров'я при Італійській єпископській конференції. У ній міститься збалансоване судження про альтернативну медицину, яка не заперечує її ймовірної користі, але застерігає перед реальними небезпеками. У тексті даються загальні вказівки для того, щоб розпізнати серед нетрадиційних видів лікування ті, що несуть в собі ризик. Однак, не проводиться детальний аналіз кожного з напрямів нетрадиційної медицини: документ обмежується попередженням, що деякі з них можуть схилити до суджень, що не відповідають християнській вірі, і навіть до окультних практик.

Наводимо тут велику цитату з названого документа:

«З автономією пацієнта деяким чином пов'язане виникнення так званої альтернативної медицини. Цей термін узагальнює всі медичні практики, не засновані на результатах вивчення анатомії, фізіології, патології і терапії, властивого західній медицині. Йдеться про вкрай різнорідні групи терапевтичних практик, більш-менш поширених, більш-менш відомих: лікування травами, акупунктура, гомеопатія, рефлексотерапія, іридологія, пранотерапія, рейкі, шіацу і т.д. Не вдаючись в оцінку їх можливої ефективності, необхідно перш за все підкреслити можливість шкоди для пацієнта, який піддається їм, одночасно відмовляючись від традиційної і випробуваної медицини.

Ще одна, більш делікатна проблема, що відноситься до пастирської діяльності Церкви, стосується можливого залучення, з боку деяких з них, східних філософій, насилу сумісних з католицькою вірою, яким іноді супроводжують навіть окультні практики.

Тому Церква, яка з одного боку покликана ставитися з граничною обережністю до введення таких практик в католицьких медустановах, з іншого боку повинна відчувати значний стимул до вивчення цієї проблеми, набуваючи необхідну компетенцію для впевненого виявлення наукової методики, яка визнає медицину експериментальною наукою. Особливо слід задуматися над тим, чи не є все більше звернення до нетрадиційної медицини результатом неналежного застосування алопатичної медицини (заснованої на протидії симптомам, на противагу гомеопатії ). В даний час стала вже очевидною велика різноманітність індивідуальних реакцій на ліки. Тому доречно звернути увагу на те, що загальної терапії, спрямованої на середньостатистичного індивідуума, недостатньо. Більша увага до індивідуальної терапії і до присутності генетичного компонента в реакції на лікарську терапію послужить також скороченню існуючої прірви між традиційною і нетрадиційною медициною».

Таким чином, у ставленні до різних альтернативних видів лікування Церква рекомендує уважно вивчити чи засновані вони на науковому методі, чи не пов'язані вони з концепціями зі східних філософій і релігій і — що, напевно, найважливіше, — чи не присутній в них елемент окультизму, тобто віри в існування і вплив якихось прихованих сил ( які називають, наприклад, «енергіями» – позитивними і негативними, і цей термін не має відношення до визначення енергії у фізиці; або чакри; або «кі» у системі рейкі; деякі цілителі використовують поняття пороблення і т.д.). Треба вміти розрізняти між увагою до духовного стану людини — який завжди мусить бути присутнім у християнській турботі про хворих поряд з турботою про їх тілесний стан — і залученням людини в якісь духовні практики для можливого позбавлення від недуги. Відомий італійський екзорцист, розповідаючи про зустріч екзорцистів, присвяченій саме альтернативній медицині, сказав, що вона може послужити «небезпечним вікном», що відкриває людину до впливу диявола.