Протягом 2024 року в царині українсько-ватиканській дипломатії не бракувало різних шорсткостей, непорозумінь і суперечностей.
Озираючись на рік, що вже майже минув, і наближаючись до третіх роковин повномасштабного російського вторгнення, згадаймо ключові події, які цьогоріч ознаменували відносини між Україною і Святим Престолом.
Паролін в Україні: вислухати не означає почути?
Однією з ключових дипломатичних подій року, що минає, став візит в Україну Державного секретаря Ватикану кардинала П’єтро Пароліна (19-24 липня). Перебуваючи в Україні, голова ватиканської дипломатії відвідав Львів, Одесу та Київ, де зустрівся з президентом України, поспілкувався з членами Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій, обговорив із прем’єр-міністром України повернення полонених і зустрівся зі священниками, звільненими з російського полону. Кардинал Паролін взяв участь в урочистостях у санктуарії Божої Матері Бердичівської під гаслом «Під Твій захист прибігаємо, Володарко України».
Кардинал Паролін знаний, зокрема, за критикою концепції «справедливої війни», яку, на його думку, треба переглянути. Під час його перебування в Україні журналістам CREDO вдалося взяти ексклюзивний коментар про його бачення цієї проблеми перед лицем російсько-української війни — коментар, який, щиро кажучи, не вніс очікуваної ясності. Після повернення з України риторика кардинала не зазнала помітних змін: він розкритикував наступ ЗСУ в Курській області за «віддалення можливостей для миру» і продовжив закликати до діалогу, миру за будь-яку ціну і до загального роззброєння.
Кардинал Дзуппі: невтомні пошуки миру
Минулого року кардинал Маттео Дзуппі за дорученням Папи Франциска відвідав Україну, Росію, США і Китай, шукаючи шляхів відновлення миру. Цього року кардинал продовжив свою місію, знову відвідавши Москву, де зустрівся з міністром закордонних справ Серґєєм Лавровим, радником президента рф із питань зовнішньої політики Юрієм Ушаковим, уповноваженою при президенті рф із прав людини Тетяною Москальковою та поспілкувався з одіозною російською омбудсменкою Марією Львовою-Бєловою, на арешт якої Міжнародний суд у Гаазі видав ордер за підозрою в примусовій депортації українських дітей. Зустріч, центральною темою якої було повернення тисяч примусово вивезених окупантами українських дітей, з російського боку назвали «конструктивною».
Після завершення поїздки кардинала Дзуппі Ватикан опублікував комюніке, в якому було зазначено: «Візит дав змогу оцінити деякі перспективи щодо продовження гуманітарного співробітництва та відкриття шляхів до довгоочікуваного миру». Відомо, що перед поїздкою до Москви Дзуппі мав телефонну розмову щодо «пошуків шляхів до миру в Україні» зі Спеціальним представником китайського уряду з євроазійських питань Лі Хуеєм. Раніше віцеспікерка Верховної Ради України Олена Кондратюк повідомляла, що кардинал Дзуппі планує також знову відвідати Україну; та очевидно, що цього варто очікувати вже у новому, 2025 році.
Гуманітарна допомога і повернення полонених
У березневому інтерв’ю радника Президента України Михайла Подоляка італійській газеті «Avvenire» він заявив, що високо цінує ватиканські зусилля з обміну військовополоненими та повернення викрадених дітей. За його словами, це дуже складна дипломатія, однак вона приносить свої плоди. Глава Офісу президента України Андрій Єрмак теж перебуває на зв’язку з кардиналом Маттео Дзуппі, обговорюючи з ним шляхи повернення додому військовополонених та примусово депортованих дітей.
Один із помітних плодів ватиканського дипломатичного посередництва між Росією та Україною — це звільнення з російського полону двох греко-католицьких священників, які перебували у неволі з 2022 року, зазнаючи фізичних та психологічних тортур.
Утім, архієпископ Пол Річард Ґаллаґер, секретар Святого Престолу, відповідальний за стосунки з державами і міжнародними організаціями, виступаючи на конференції у Канаді щодо 4 пункту формули миру Зеленського, визнав, що результати на ниві повернення полонених «не виправдали очікувань». Він закликав «утримуватися від будь-якої інструменталізації гуманітарних питань» і наголосив, що, попри труднощі, Святий Престол не припиняє зусиль, спрямованих на повернення українців на батьківщину.
Святий Престол також не втомлюється надавати Україні гуманітарну підтримку ще з 2014 року, і цей рік не став винятком. У червні Папа відправив в Україну препарати першої медичної допомоги, призначені передусім для поранених, на суму 100 тисяч євро — така щедра пожертва надійшла до Апостольської елемозинерії через одне з посольств при Святому Престолі. Того ж місяця папський розподілювач милостині Конрад Краєвський, який регулярно привозить в Україну благодійні вантажі, під час свого восьмого візиту передав медзакладу в Зборові на Тернопільщині карету «швидкої допомоги», яка раніше чергувала під заходів на площі св.Петра. У серпні собор св.Софії в Римі — центральний храм діаспори УГКЦ в Італії, надіслав гуманітарний вантаж, зібраний Апостольською елемозинерією, на Харківщину. А 23 грудня, напередодні Різдва, кардинал Краєвський знову приїхав в Україну з гуманітарною місією: привіз мобільну операційну та медичне обладнання для постраждалих від обстрілів лікарень, а також зустрівся з підопічними Дому Милосердя св.Зиґмунта Гораздовського у Брюховичах.
«Мужність білого прапора» і «квіточки» Папи Франциска
Словосполучення «мученицька Україна» і заклики молитися за нашу країну лунають із вуст Папи Франциска фактично щотижня. На початку цього року він уперше звинуватив росію у розв’язанні війни в Україні, чого раніше уникав, а Юлія «Тайра» Паєвська, що вирвалася з окупованого Маріуполя, зафіксувавши відеодокази російських звірств і катувань, після особистої зустрічі з понтифіком подякувала йому за «абсолютно адекватну оцінку ситуації». Посол України при Святому Престолі Андрій Юраш в ексклюзивному інтерв’ю для CREDO наголосив, що «Ватикан — по стороні України в її міжнародно визнаних кордонах». Глава УГКЦ Святослав Шевчук назвав жовтневий заклик Папи до миру «однією з найпотужніших заяв на підтримку України» за час його понтифікату, а в листопаді сам Папа звернувся до українського народу через лист, надісланий до Апостольського Нунція архієпископа Вісвальдасу Кульбокасу з нагоди 1000 днів повномасштабного вторгнення.
Проте, як і минулого року, в заявах Папи не бракувало й таких висловлювань, що спонукали і українців, і представників міжнародної спільноти до протилежних очікуваному реакцій.
Мабуть, найгучніші суперечки спалахнули після інтерв’ю Папи Франциска швейцарському телеканалу RSI, в якому він сказав (у контексті війни в Україні): «Сильнішим буде той, хто дивиться на ситуацію, думає про людей, має сміливість підняти білий прапор і вести переговори. Слово “переговори” — це сміливе слово. Коли ви бачите, що зазнали поразки, що справи йдуть не дуже добре, — потрібно мати мужність домовлятися». Публікація інтерв’ю перетворилася на справжній вибух: Апостольського Нунція запросили до МЗС України, а слова про «білий прапор» прокоментували, зокрема, генсек НАТО, речник Держдепу США, депутатки Бундестагу, голова МЗС Польщі та посол України при Святому Престолі Андрій Юраш. Свої офіційні заяви оприлюднили єпископи Постійного синоду УГКЦ і Всеукраїнська рада Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО); також своїми коментарями про «білий прапор» поділилися українські єпископи Віталій Кривицький і Павло Гончарук.
Після шквалу такої критики Маттео Бруні, голова пресслужби Святого Престолу, поспішив пояснити, що Папа не пропонував Україні капітулювати перед рф, а просто скористався терміном «білий прапор», що був запропонований інтерв’юером.
Загалом, ватиканська дипломатія Ватикану щодо України цьогоріч не раз наражалася на критику з боку експертів, громадських діячів і політиків: так, ватиканіст Сандро Маджістер прямо говорив про «дві мови Ватикану», які подекуди суперечать одна одній. Під час візиту до Львова публіцист, філософ і католицький діяч Томаш Терліковскі в інтерв’ю для CREDO зазначив, що Папа дивиться на війну в Україні крізь призму російської пропаганди в країнах Латинської Америки. Американський публіцист і невтомний захисник України Джордж Вайґель також ексклюзивно поспілкувався з CREDO, без зайвої делікатності розкритикувавши ватиканський підхід до війни, миру і права на самооборону; а німецька експертка зі Східних Церков Регіна Ельснер прямо назвала гадану нейтральність Ватикану «зрадою вірних в Україні». Зустріч Папи Франциска з президентом України Володимиром Зеленським, що відбулась у жовтні цього року, певним чином на символічному рівні підсумувала наявні непорозуміння: Франциск подарував Зеленському бронзову табличку з розквітлою квіткою і написом «Мир — тендітна квітка», тоді як президент вручив Папі картину «Бійня в Бучі. Історія Марічки». Наратив же про «братні народи», який (уже не вперше) пролунав із вуст Папи під час його грудневого візиту на Корсику, продемонстрував, що ситуація на полі українсько-ватиканської дипломатії залишається напруженою. Очевидно, що це відчуває і сам Папа, який нещодавно написав листа до Апостольського Нунція в росії, заохотивши оновлювати дипломатичні зусилля.
Кардинал для України… Але є нюанс
Консисторій з нагоди введення у сан нових кардиналів, який відбувся 7 грудня у Ватикані, став першим, на якому Папа Франциск призначив кардиналом українського ієрарха — Миколу Бичка, що у свої 44 роки став також і наймолодшим кардиналом Католицької Церкви. Однак говорити, що «Папа призначив кардинала для України», заважає той факт, що владика Бичок служить не в Україні, а в Австралії — як єпарх Мельбурнський УГКЦ.
Схоже, що це призначення стало найбільшою несподіванкою для самого кардинала Бичка, який висловив сподівання, що «у майбутньому трохи проясниться, чому я був номінований кардиналом». Він каже, що як кардинал намагатиметься доносити світові, що українці «прагнуть справедливого миру, де росія як агресор буде покарана, а Україна, жертва цієї війни, буде виправдана». Ватиканіст Андреа Ґальярдуччі, аналізуючи геополітичне значення останнього консисторію, висловив таку думку: роблячи цей вибір, Папа Франциск керувався водночас небажанням дратувати Москву (як було би у разі призначення кардиналом лідера УГКЦ Святослава Шевчука) і прагненням продемонструвати свою підтримку України.
Між ПЦУ та РПЦ
Говорячи про хитку дошку порозуміння між Ватиканом і Москвою, не можна обійти увагою той факт, що 13 грудня цього року відбувся перший особистий візит до Рима митрополита Київського і всієї України Епіфанія як Предстоятеля Православної Церкви України. Сам митрополит Епіфаній позитивно прокоментував це важливе зрушення, відзначивши, зокрема, гуманітарну допомогу постраждалим від російської агресії українцям та постійні заклики Папи до всіх віруючих молитися за мир в Україні. У росії, однак, цей жест назвали ні мало ні багато «підтримкою [Ватиканом] знищення канонічного православ’я» і заявили, що Папа «скинув маску миротворця» — оскільки з російського погляду будь-яка православна Церква в Україні, за винятком підпорядкованої московському патріарху Кірілу, є за визначенням «розкольницькою».
фінансово.
Щиро дякуємо!
